Організація та шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку витрат на виробництво (на прикладі Виробничого Об'єднання “Зоря”), страница 23

           Відшкодування  зносу  інструментів  і  пристроїв  цільового  призначення  й  інших  спеціальних  витрат  визначаються  в  плановій  собівартості  окремих  виробів  відповідно  до  встановленої  кошторисної  ставки  відшкодування  у  відсотках  від  основної  заробітної  плати.

           Інші  виробничі  і  позавиробничі  витрати  визначаються  в  плановій  собівартості  окремих  виробів  на  підставі  прямих  розрахунків  їхньої  величини, що  стосується  відповідних  виробів,  а  та  частина  цих  витрат,  що  не  може  бути  визначена  і  віднесена  на  конкретні  вироби  безпосередньо, - пропорційно  виробничої  собівартості  продукції.

           Нормативна  калькуляція  розробляється  на  усі  вироби, що  випускаються  на  підприємстві  в  звітному  періоді,  за  даними  конструкторської, технологічної  й  іншої  документації  на  базі  діючих  на  початок  звітного  періоду  норм  і  є  основою  для  планування  собівартості  товарної  продукції,  обліку  виробничих  витрат,  здійснення  оперативного  контролю  за  витратами  виробництва  і  виконанням  планових  завдань  по  зниженню  собівартості.

  Якщо  окремі  види  виробів  виготовляються  в  різних  варіантах,  нормативна  собівартість  визначається  окремо  для  кожного  варіанта  виготовлення.

            Нормативна  калькуляція  використовується  для  визначення  фактичної  собівартості,  для  оцінки  браку  і залишків  незавершеного  виробництва,  числення  розміру  зниження  норм  витрат  і  нормативної  собівартості,  трудомісткості  і  матеріалоємності  за  місяць,  квартал,  рік,  а  також  для  розрахунку  цін.

            Нормативна  калькуляція  складається  на  виріб  у  цілому. Порядок  її  розрахунку  аналогічний  порядку  розробки  планової  калькуляції.

            При  цьому  вартість  матеріальних  ресурсів,  а  також  інших  прямих  витрат  визначається  по  зведених  нормах  витрат,  складеним  технологічними  і  конструкторськими  відділами  на  початок  звітного  періоду  і  з  урахуванням  облікових  цін.  Трудомісткість   розраховується  по  зведеним  даним  ВНОТіЗ  на  одиницю  чи  продукції  на  замовлення  в  цілому.

            Вихідними  матеріалами  для  складання  нормативної  калькуляції  є:

·  Норми  витрат  основних  матеріалів,  покупних  комплектуючих  виробів,  напівфабрикатів, що  витрачаються  на  виготовлення  деталей,  вузлів,  виробів;

·  Технологічні  маршрути  виготовлення  деталей,  зборки  вузлів  і  виробів,  поетапний  журнал  технологічних  комплектів  (ПЖТК);

·  Трудомісткість  виготовлення  деталей,  вузлів  і  виробів;

·  Інші  документи,  що  є  підставою  для  первинного  складання  нормативної  калькуляції.

            Діючі (поточні)  норми  розроблені  на  кожен  вид  деталі,  вузла,  блоку,  виробу  по  досягнутому  підприємством  рівню  технології,  організації  виробництва  і  праці.  Ці  норми  використовуються  для  безпосередньої  відпустки  матеріалів  на  виробничі  нестатки.

            Після  запуску  виробу  у  виробництво  зміна  його  комплектації  виробляється  на  підставу  листків   повідомлення  про  зміни  в  ПЖТК.

            Усі  зміни  норм  вводяться  вчасно  тільки  після  їхнього  внесення  в  нормативно – технологічну  документацію. 

            Повідомлення  про  зміни  ПЖТК,  норм  витрати  матеріалів,  покупних  комплектуючих  виробів,  напівфабрикатів,  палива  й  енергії,  норм  часу,  вироблення,  обслуговування  і  розцінок  оформляються  відповідальними  виконавцями  відповідно  до  затвердженого  на  підприємстві  термінами  проходження  документації  в  цехах  і  службах  підприємства. 

            Усі  зміни  норм,  уведені  протягом  місяця,  вносяться  в  нормативну  калькуляцію  на  перше  число  наступного  місяця.

3.7.  Зведений  облік  витрат  на  виробництво  і  складання  звітної                                       калькуляції  собівартості  продукції

Зведений  облік  витрат  на  виробництво  здійснюється  Головною  бухгалтерією на  підставі  зведених  даних,  видаваних  ВІТ  (ВАСОП),  отриманих  у  результаті  обробки  первинної  документації.

Зведений  облік  витрат  на  виробництво  повинний  забезпечити  виділення  в  собівартості  продукції  витрат  окремих  цехів.

Дані  зведеного  обліку  використовуються  під  час  складання  калькуляції  фактичної  собівартості  продукції.

Витрати  на  виробництво  продукції  (робіт,  послуг)  включаються  в  собівартість  продукції  (робіт,  послуг)  того  звітного  періоду  до  якого  вони  відносяться,  незалежно  від  виду   оплати  -  попередньої  (орендна  плата  й  ін.)  чи  наступної  (оплата  послуг  сторонніх  організацій,  оплата  відпусток  працівників  і  ін.).  Окремі  види  витрат  (витрати,  зв'язані  з  підготовкою  й  освоєнням  виробництва  нових  видів  продукції,  відшкодування  зносу  спеціальних  інструментів  і  оснащення  й  ін.),  включаються  у  витрати  на  виробництво  по  встановлених  кошторисних  ставках.

Непродуктивні  витрати  і  утрати  відбиваються  в  обліку  того  звітного  періоду,  у  якому  вони  виявлені.

У  випадку  виявлення  не правильного  чи  не своєчасного  віднесення  витрат  на  собівартість  чи  продукції  виявлення  в  результаті  чи  інвентаризації  перевірки  нестач  (надлишків)  сировини,  матеріалів,  палива,  незавершеного  виробництва  і  готової  продукції  в  цехах  і  на  складах  підприємства,  а  також  у  випадку  виявлення  помилок  в  обліку  витрат, що  відносяться  до  попереднього  періодам,  у  собівартість  продукції  звітного  місяця  вносяться  необхідні  виправлення.

При  існуючому  на  підприємстві   позамовленому  методі  обліку  витрат  на виробництво,  з  елементами  нормативного  методу,  у  зведеному  обліку  витрат,  відповідно  до  замовлень  і  статей  витрат,  виділяються  витрати  по  нормах,  змінам  норм  і  відхиленням  від  норм.