Хрущов немало зробив для дальшого розвитку науки і впровадження її досягнень у виробництво. Він цікавився розвитком науки і нової технології у металургійній промисловості, у машинобудуванні, інших галузях народного господарства, та разом з тим підтримував академіка Т.Д. Лисенка, «наукова діяльність» якого завдала величезної шкоди біологічній науці, сільськогосподарському виробництву. Мали місто також негативні наслідки втручання Хрущова в діяльність інтелігенції. Дуже часто він давав категоричні оцінки творам письменників, художників, кінематографістів і ці оцінки призводили до трагедій, зламаним людським долям. Зіграли свою роль в відносинах Хрущова з інтелігенцією поспішність, намагання втручатися в будь-яке питання та швидко його вирішувати.
В похилому віці (коли Хрущову перевалило за 70 років) він не зважав уваги на радикальні зміни в суспільстві. Явно проступали консерватизм, нервозність, поспішність, метання в пошуках рішень.
б) типологія за Вебером
Стосовно типології лідерства існують різні підходи.
Одним із перших, хто запропонував типологізувати політичне лідерство був М. Вебер. Він вважав, що влада очолюється людьми, політичними лідерами в залежності від характеру суспільного правління. Виходячи з трьох типів легітимного панування, Вебер виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне. М.С. Хрущов обирався на певну державну посаду на підставі закону, тому за класифікацією Вебера він відноситься до легально-раціонального типу політичного лідера. Хрущов пройшов шлях від секретаря Петрово-Мар’їнського райкому КП(б)У Сталінського округу до Першого секретаря ЦК КПРС.
в) типологія політичного лідера за Юнгом
Карл Юнг ділив політичних лідерів за психологічними якостями на: інтровертів і екстравертів. Згідно класифікації Юнга, Хрущов більше відноситься до екстравертів, тому що він комунікабельна, в певній мірі щира і відверта людина. Микита Сергійович близький до народу, враховує чужий досвід. Він не злякався виступити на XX з’їзді КПРС з докладом «О культе личности и его последствиях». Це був один із рідкісних випадків в історії, коли політичний керівник поставив на карту свою особисту владу і навіть життя в ім’я вищої суспільної мети. Після сталінського керівництва в складі уряду не було жодного діяча, котрий наважився б виступити з подібною доповіддю про культ особистості. Але в деякій мірі Хрущов був і інтровертом. Він слабо розбирався в кадрах. Хрущов був схильний скоріше покладатись на підлабузників, чим на справжніх прибічників його реформаторських перетворень. Микита Сергійович був занадто впевненим у собі, щоб шукати опору в інших.
г) типологія за Лассуелом
Г. Лассуел виокремив за стилем політичної діяльності лідерів-адміністраторів, агітаторів і теоретиків. За Лассуелом М.С. Хрущов належить до лідерів-адміністраторів. Він намагався створити певну команду, роздати завдання і ретельно перевірити їх виконання. Для нього головне виконання справи, почуття високої відповідальності. Відбудова Донбасу, Дніпрогесу, «Запоріжсталі», «Азовсталі», Харківського тракторного і Краматорського машинобудівного заводів та інших промислових гігантів, створення нових галузей народного господарства – газової, автомобільної, будівельної індустрії, - до всіх цих великих справ був безпосередньо причетний Хрущов. Він не тільки був глибоко обізнаний з проблемами, що виникали, а й енергійно сприяв їх розв’язанню. Його не раз бачили на місцях. Він радився із господарськими керівниками, інженерно-технічними працівниками, робітниками, брав участь у роботі зборів партійного і радянського активу підприємств. Микиту Сергійовича неможливо звинуватити в нехтуванні питаннями розвитку сільського господарства. На карті України навряд чи можна відшукати область, в якій би він не побував. І, як правило, його приїзди мали практичні наслідки. Але в усіх заходах з питань сільського господарства проявлялися командно-адміністративні методи керівництва. Вони регламентували, як, де і коли проводити сільськогосподарські роботи, «визначали» їх технологію.
Американський соціальний психолог Курт Левін визначив такі стилі політичного управління: демократичний, ліберальний, авторитарний. За часів керівництва Хрущова переважали ліберально-демократичні тенденції управління.
3. Чому саме в цей час, в цій країні з’явився даний політичний лідер
Микита Сергійович залишив глибокий слід в історії Радянського Союзу. Історія зробила вірний вибір. Це веління часу. Людина своєї епохи. Хрущов, звісно, вчинив багато чого, цілком неприйнятого із сучасної точки зору: це його участь у репресіях, вишукуванні «націоналістів». Навіть здійснюючи свої реформи, націлені на демократизацію суспільства, він не завжди був послідовним і, по суті, остаточно так і не звільнився від психології керівника, зрощеного командно-адміністративною системою. Можна ще згадати про його непоодинокі прояви грубощів щодо інтелігенції, некритичне ставлення до вихваляння своєї особи тощо… .
Та, оцінюючи зараз діяльність Хрущова, ми повинні зважати, вочевидь, на головне – на загальну гуманістичну спрямованість перетворень, розпочатих з його ініціативи у післясталінські часи.
Все більш зубожіле, і по суті, напівзруйноване село, технічно відстала промисловість, дефіцит житла, низький життєвий рівень населення, мільйони ув’язнених в тюрмах і таборах, ізольованість країни від зовнішнього світу – все це вимагало нової політики, радикальних змін. І Хрущов прийшов, як вісник нового часу. В людській пам’яті й досі зберігаються спогади про «хрущовську відлигу» в суспільному житті, широко розгорнуте тоді житлове будівництво…. Попри всі свої помилки і вади Хрущов був, на відміну від «великого вождя» Сталіна, близьким до народу.
М.С. Хрущову, людині великої природної кмітливості, бурхливої енергії, судилося взятися за рішення суттєвих історичних задач. Під його безпосереднім керівництвом був нанесений перший удар по бюрократичним методам керівництва партією і державою, який склався при Сталіні, викриті зловживання владою, беззаконня і свавілля в період культу особи, реабілітовані тисячі і тисячі господарників, значних воєначальників, різних діячів.
У контексті радянської історії Микита Сергійович Хрущов постає складною суперечливою особою. Його діяльність викликає різноманітні, нерідко протилежні думки і почуття. Реагувати на цю діяльність дійсно, можна по-різному, а от ігнорувати її уроки не слід ні за яких обставин.
Список використаної літератури
1. С. Бирюков «Общество, власть и фактор лидерства», Свободная мысль XXI № 4 2003 г.
2. П.Л. Варгатюк, І.Л. Гошуляк, С.С. Діброва «Про минуле заради майбутнього», Київ 1989 р.
3. Г.В. Иванова «От оттепели до застоя», М. «Советская Россия» 1990 г.
4. Л.А. Киршнер, С.А. Прохватилова «Свет и тени «великого деятеля»: Н.С. Хрущёв и его время», Лениздат., 1989 г.
5. С.В. Наумкіна, С.І. Чемекова «Політичне лідерство як суспільне явище», Нова політика № 2, 2000 р.
6. Т. Рыкова «Политический портрет лидера», Вестник МГУ № 3, 1997 г.
7. Ю.І. Шаповал «М.С. Хрущов на Україні», Київ, Т-во «Знання» УРСР, 1990-48с.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.