Психологія управління як галузь психолологічної науки. Предмет, об'єкт і завдання психології управління. Структура та основні категорії психології управління. Методологічні засади та методи психології управління

Страницы работы

Фрагмент текста работы

Іншими словами, психологія управління розпочала реально розвиватися водночас із теорією менеджменту організацій і досить інтенсивно – саме з етапу гуманістичного менеджменту.

В Західній Європі напрямок психології, що вивчає психологічні аспекти менеджменту, має назву “психологія праці та організаційна психологія”, у США– “промислова та організаційна психологія”. Зазначимо, що в міжнародному контексті значно рідше використовується термін психологія управління, прийнятий в Україні.

Сьогодні цей напрямок має такі відгалуження:

1.  Психологія праці – вивчає проблеми, пов’язані з активністю людини в процесі виконання робочих завдань (проектування робочих місць, проектування техніки, втома та стрес на робочих місцях та ін.).

2.  Психологія персоналу – аналізує проблеми, пов’язані із взаємозв’язками, які складаються між персоналом та організацією (відбір, оцінка, навчання та адаптація персоналу, розвиток кар’єри та ін.).

3.  Організаційна психологія – аналізує колективну поведінку людей у процесі створення та функціонування організації (спілкування, прийняття рішень, лідерство, організаційна культура, організаційні структури та ін.).

Засновником психології управління вважається Г. Мюнстерберг, який узагальнив і систематизував психологічні проблеми праці, про необхідність дослідження яких йшлося ще в роботах Ф.У. Тейлора. У 1913р. вийшла в світ книга Г. Мюнстерберга “Психологія та промислова ефективність”, де психологія праці розглядалась вже як окрема галузь психології.

Згідно з класифікацією російського вченого Н.А. Носова розвиток західної психології праці включає наступні етапи:

1.  Наукова організація праці (1900-1930) – предметом організації є робоче місце працівника фізичної сили. Робочий метод – хронометраж;

2.  Людські стосунки  (1930-1970) – предметом організації є виробничі підрозділи. Робочий метод – опитування;

3.  Індивідуально-психологічний етап (1970-1980) - предметом організації є цілі виробництва. Робочий метод – тестування;

4.  Трансперсональний етап (1980-1999) - предметом організації є середовище. Робочий метод – тренінги;

5.  Інформаційний етап (з 2000) - предметом організації є принципи функціонування середовища. Робочий метод – розв’язання невизначених ситуацій.

Отже, можна стверджувати, що психологія управління на Заході розвивалася практично паралельно з теорією менеджменту.

В Україні, згідно з дослідженням Л.М. Карамушки, становлення психології управління охоплює наступні етапи:

1.  Зародження та розвиток психології праці та психології управління (20-30рр. ХХст.);

2.  Припинення досліджень у сфері психології праці та психології управління (40-ві р.);

3.  Відродження цих дисциплін та їх подальший розвиток на основі соціалістичної орієнтації (50-ті – перша пол. 80-х р.);

4.  Розвиток психології праці та психології управління на основі нової парадигми соціально-економічного розвитку (друга  пол. 80-х 90-ті р.).

Певним логічним етапом становлення психології управління в незалежній Україні стало проведення у вересні 2002р. в Києві 1 Міжнародної науково-практичної конференції “Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології”, головним результатом якої можна вважати створення Української Асоціації організаційних психологів і психологів праці.

1.4 Порівняльний аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень із психології управління

Якщо порівняти зарубіжні й вітчизняні набутки досліджень психологічних основ менеджменту, то можна виокремити спільні та відмінні їх характеристики.

Визначимо насамперед спільні характеристики.

По-перше, дослідження психологічних основ менеджменту на Заході й в Україні мають спільну історичну основу, оскільки цей напрямок психології почав розвиватися внаслідок виникнення наприкінці минулого століття науки про управління та усвідомлення дослідниками ролі психологічних чинників у ньому.

По-друге, і зарубіжними, й вітчизняними дослідниками визнано значущість двох груп психологічних чинників впливу на ефективність управління:

а) пов'язаних із технологічними, технічними основами організації праці;

б) пов'язаних з індивідуальними та груповими характеристиками учасників управлінського процесу в організації.

Водночас слід відзначити й низку загальних відмінностей, що простежуються в розвитку цього напрямку психології на Заході й в Україні.

По-перше, не збігаються історичні етапи розвитку психології менеджменту організацій. Якщо на Заході цей процес відбувався послідовно й супроводжувався

Похожие материалы

Информация о работе