Психологія організації в управлінні. Роль організації в управлінні. Соціально-психологічна характеристика організації. Група як елемент організації

Тема 4.  Психологія організації в управлінні

4.1 Роль організації в управлінні.

4.2 Соціально-психологічна характеристика організації. Група як елемент організації.

4.3 Психологічні особливості спільної діяльності в організації.

4.4 Психологія впливу керівника на підлеглих.

На попередній лекції ми розглянули тему «Особистість у психології управління» і дізналися,  що таке індивід, індивідуальність та особистість в контексті управління.

Крім того, ми ознайомилися з основними підходами до вивчення особистості та можливістю використання їх в управлінській практиці. Проаналізували психологічні особливості керівника організації, виокремили деякі труднощі, вимоги та обмеження в його роботі.

4.1 Роль організації в управлінні

Організація як соціальний інститут відіграє роль посередника, який допомагає особистості (групі) включитися в соціально-економічні процеси і одночасно забезпечує  її повноцінне життя.

В умовах розвитку постіндустріального суспільства, процесів глобалізації, ускладнення технологій виникають проблеми і завдання, які не під силу розв’язати одній, навіть обдарованій, людині.

Поняття “організація” вживають переважно в таких значеннях:

1.  Організація як внутрішня упорядкованність, узгодженність, взаємодія диференційованих частин цілого;

2.  Організація як сукупність процесів чи дій, що мають своїм наслідком утворення і вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого;

3.  Організація як об’єднання людей, які спільно реалізують програму або мету і діють на підставі певних правил і процедур.

Найчастіше організацію трактують як процес упорядкування діяльності, зведення певних елементів у конкретну систему або як результат цієй діяльності, тобто саму систему.

У поглядах на сутність, особливості функціонування й розвитку організацій існує кілька підходів.

Ф. Тейлор і А. Файоль виокремлюють такі основні елементи організації, як загальна мета, розподіл праці, координація зусилль, ієрархія повноважень і влади.

М. Вебер виокремлює такі риси організації як розподіл праці, ієрархія влади, мережа правил, безособовість у управління, акцент на посаді. Він вважав, що правила та процедури мають бути основою у прийнятті управлінських рішень.

Ідеї Ч. Бернарда пов’язані з делегуванням влади знизу доверху, сприйняттям повноважень, ключовим значенням інформації в керівництві, готовністю кожного працівника організації бути корисним для інших.

Е. Голднер вважав, що джерело напруги, дестабілізації, порушення рівноваги організаційних структур – наявність в явних і латентних зразків у структурі організаційної взаємодії.

Згідно гіпотези Г. Лівіта, організації містять 4 елементи: завдання (місія), технологія, структура, ідивіди. Зміна в одному елементі зумовлює зміну в інших.

Серед інших елементів організації Т. Пітерс і Р. Уотерман виокремлюють  структуру, стратегію, систему, співробітників, здібності, стиль.

Д. Бодді та Р. Пейтон виокремлюють як самостійні елементи - культура і влада.

З огляду на домінуючі ознаки організації та її внутрішнього життя розрізняють різні типи організацій.

Організація як група об’єднаних спільною метою людей здійснює такі функції:

1.  Соціально-економічні:

§  вихід на ринок соціальних взаємодій

§  включення в макроекономічні структури

§  виробництво товарів та послуг

§  входження у споживчий ринок

2.  Соціально-психологічні:

§  об’єднання ресурсів

§  розподіл та концентрація зусиль

§  визначення та можливість самореалізації

§  захист та гарантія майбутнього.

Показниками діяльності організації є її ефективнісь (ступінь наближення до поставленої мети) та продуктивність (відображає обсяг використаних ресурсів для досягненя мети).

4.2 Соціально-психологічна характеристика організації. Група як елемент організації

Налагодження діяльності організації потребує знання її основних соціально-психологічних феноменів.

Стосовно кожного свого індивіда організація виконує функції:

1.  Адаптація – забезпечення професійного пристосування до умов соціального середовища;

2.  Актуалізація – надання змоги реалізувати творчий потенціал у процессі діяльності;

3.  Групова інтеграція та активізація діяльності – полягає в активній перебудові неупорядкованих групових станів в упорядковані, що забезпечує оптимальне поєднання індивідуальних дій в умовах спільної діяльності.

Всі ці функції можуть реалізуватися через параметри організаційного клімату.

Організація містить механізми соціальної регуляції поведінки