Організаційна культура. Зростанням значимості інтелектуального фактору. Цінності японського й західного менеджерів

До глави 1

Організаційна культура

З 80-х років минулого сторіччя однієї із ключових у світовій управлінській літературі стала тема організаційної (корпоративної) культури.

Зростання зацікавленності менеджерів до цієї проблеми обумовлено:

•  динамізмом і невизначеністю зовнішнього середовища;

•  зростанням значимості інтелектуального фактору;

•  залученням співробітників всіх рівнів у процес вирішення проблем своєї організації, що вимагає особливого психологічного клімату й культивування творчої обстановки;

•  збільшенням ролі тих елементів праці, у яких високі результати досягаються не за рахунок працьовитості, акуратності, надійності й упевненості в прийнятих рішеннях, а за рахунок контактності, творчого підходу, стратегічного мислення;

•  зміною характеру роботи внаслідок впровадження комп'ютерних систем, обслуговування яких вимагає незалежних і "думаючих" співробітників;

•  зміною ціннісних орієнтації, при яких подальші адміністративні впливи (тверді інструменти) неефективні.

Під організаційною культурою розуміються сукупність пануючих у даному колективі цінностей, переконань, установок, а також загальний моральний клімат, що допомагають працівникам зрозуміти призначення організації в цілому (змісту їхньої діяльності, в ім'я чого вони працюють), механізм її функціонування й тим самим створення норми діяльності й поведінки.

Культура визначає місце організації в більш широкій системі, спосіб усвідомлення навколишньої дійсності й внутрішніх відносин.

Організаційна культура регулює міжособистісні відносини в колективі, відносини між керівництвом і підлеглими, а також діяльність у технологічному середовищі. Вона знаходить висвітлення в стратегії й структурі підприємства, принципах управління, які у свою чергу розглядаються як інструменти організаційної культури.

Організаційна культура це своєрідна "внутрішня свідомість" організації. Завдяки їй всі параметри в організаційному житті діють на "автопілоті" при прийнятті рішень, розподілі влади, поводженні персоналу. Подібно тому як у головному мозку функціонують раціонально-мовна й емоційно-образна підсистеми, так і в організації поряд з раціональними елементами діють не завжди усвідомлювані духовні фактори.

Основу організаційної культури становлять цінності, що мають довгострокове значення; вони не зводяться до кількісних показників, характеризуються в більшій мері якісно й задають зміст діяльності членів організації. Їхнє значення гостріше всього проявляється в критичні моменти, коли особливу роль грає моральний фактор.

Цінності - це загальні переконання, віра в те, що добре, і усвідомлення того, що погано. Приклади: "Сумлінна праця - це добре". "Оплата праці залежить від обсягу, складності і якості роботи". Як інструмент впровадження цінностей у свідомість і їхні зміни може бути, зокрема, емоційно насичене проведення найбільш значимих заходів, наприклад офіційних церемоній, вшановування співробітників, пікніків, зборів акціонерів, а також створення фірмових гімнів. Все це сприяє вираженню цінностей в образній формі, що й визначає психологічний ефект впливу. Творцями й виразниками цінностей виступають так звані герої - найчастіше засновники фірми.

Цінності корпоративної культури, носіями якої виступають насамперед лідери, в остаточному підсумку переносяться на мову конкретних управлінських рішень. Вони реалізуються в кодексах честі, правилах поведінки персоналу й т.п.

В останні десятиліття відбуваються істотні зрушення в шкалі цінностей працівників. Такі з них, як борг, дисципліна, покора, втрачають своє значення. Зате зростають цінності, пов'язані із самовираженням індивіда. Тому методи мотивації й стиль управління повинні враховувати творчу діяльність, свободу дій і відповідальність, розширення контактів з керівництвом і колегами, підвищення кваліфікації.

У табл. 4.1 у порівнянні показані цінності японського й західного менеджерів.