Адвокат – захисник і представник у кримінальному процесі. Промова адвоката на судовому процесі

труднощі подружжя долало разом, спільно працюючи для добробуту сім’ї. Іван спочатку, навчаючись на стаціонарі в Сумському політехнічному інституті, підробляв розвантаженням вагонів, потім відкрив власну фірму з виробництва спецодягу. Людмила завжди була поруч, завжди підтримувала, народила йому двоє дітей.

Справи на фірмі йшли вгору, скоро подружжя змогло купити власну квартиру, машину, віддати дітей до престижної приватної школи.

Макар прийшов на роботу до Івана спочатку простим робітником, але скоро зайняв посаду заступника директора. Іван скоро став вважати його своїм найкращим другом, ділився з ним усіма бідами і радостями. Макар став другою особою на фірмі, з правом підпису усіх важливих документів і повною довірою Івана.

Спочатку Людмила також працювала разом з Іваном на фірмі бухгалтером Але, через деякий час після приходу на підприємство Макара, Людмила почала віддалятися від Івана, щоденно влаштовуючи сварки з нічого, потім сказала, що їй важко працювати і що вона покине роботу і буде відпочивати та їздити на курорти. Іван звичайно не заперечував. Вже тоді сторонні вказували йому на можливість того, що Людмила зраджує його з Макаром, але він і чути нічого не хотів і навіть припустити не міг, як хтось може таке подумати на його кохану, вірну і віддану дружину.

І ось, у вихідний день Іван і Людмила, запросивши з собою Макара, поїхали у заміський будинок Шоломів. Вночі Іван прокинувся і не побачив поряд Людмили. Він спустився на перший поверх і вирішив пошукати Людмилу. Почув, що хтось розмовляє у кімнаті Макара і впізнав голос Людмили. Він постукав у двері і Макар негайно відчинив йому. Його кохана дружина лежала у ліжку Макара. Звичайно, Іван втратив розум від такої картини і лише повторював: „Чому? Чому?”.

Макар тоді відповів: „Ну досить клоунади, зараз я розповім тобі все, щоб ти не був більше таким простачком”. І він почав розповідати Івану про те, як звабив його дружину, яка сама нудьгувала і шукала розваг на стороні, що Людмила зраджує йому вже більш як десять років з Макаром, і що і підприємства у Івана немає, що він – Макар – спритними діями перевів увесь капітал на себе при повному сприянні Людмили, яка його покривала і про те, що Іван їм потрібен, адже добре знає свою справу і примножує багатство Макара, фактично працюючи на нього.

Уявіть собі стан людини, яка в одну мить була позбавлена всього, залишилась без засобів існування, а найдорожчі люди ще й глузували з нього – як носить земля таких довірливих простаків. І ось фінал історії - у стані афекту, не пам’ятаючи себе Іван схопив банкетку - перше, що потрапило йому під руку - і почав щосили бити нею Макара, поки не стомився, а тоді вибіг надвір і побіг до річки, де і проплакав до ранку. Ранком повернувся додому, де на нього уже чекала міліція. Іван зізнався у всьому, і добровільно пішов із правоохоронцями. У ході слідства він сприяв проведенню розслідування і визнав свою вину, сказавши, що він не стримався, вчинив неприпустиме і готовий понести покарання за свої дії.

Я прошу суд врахувати, що злочин було вчинено Іваном під впливом великого душевного хвилювання, спричиненого неправомірними діями зі сторони потерпілого - Макара Іванова,  його щире розкаяння