Нормативно-правовий акт. Його співвідношення з індивідуальними нормативними актами. Поняття нормативно правових актів

Нормативно-правовий акт. Його співвідношення з індивідуальними нормативними актами.

План:

Вступ..................................................................................................................

1.  Поняття нормативно правових актів...................................................

2.  Співвідношення нормативно-правового акта з іншими

 правовими актами........................................................................................

3.  Юридична чинність нормативно-правового акту.............................

4.  Внутрішня будова нормативно-правових актів................................

5.  Прийоми і способи викладу правових норм у статтях

нормативно-правового акта.......................................................................

Висновок.........................................................................................................

Список використаної літератури...............................................................

Вступ.

Є загальновідомим той факт, що нормативно правовий акт впливає на всі сторони життя будь-якого суспільства. Завдяки йому регулюються багато соціально-економічних, політичних, трудових, сімейних і інших правовідносин.

Нормативно-правовий акт є формою зовнішнього вираження права, а від форми права залежать такі фактори, як способи правового регулювання, нормативність, загальнообов’язковість, ступінь юридичної чинності різних правових актів і т.д.

Процес появи первинних юридичних письмових джерел (окремих законів, кодексів, інших актів), що мали своїм призначенням регулювання нових відносин, що складаються у суспільстві, почався дуже давно.

Упорядкувати, закріпити соціальні відносини у державноорганізованих суспільствах, що виникали, можна було тільки за допомогою чітких, формально встановлених, визнаних правил поведінки, що охоплюють не одиничні, а типові, багаторазово повторювані явища і процеси в трудовій, побутовій, іншій соціально-економічній сфері суспільств. Була розкрита і специфіка цих правил, їхня відмінність від соціальних норм первісного суспільства, у тому числі забезпечення їхньої обов'язковості можливістю державного примусу.

Необхідно звернути увагу, що в теорії права категорія «формальна визначеність» вживається в двох значеннях і характеризує право двояко. По-перше, ця категорія вживається як чітка характеристика правила поведінки, міру волі. По-друге, як формальне вираження, закріплення різних правил поведінки в актах державних органів, рішеннях судів, міжнародних договорах і інших формах.

Потрібно зазначити, що вже юристи Древнього Рима виділяли в праві всіх народів щось загальним, властивим усім системам, і особливе, ті риси права, що були характерні для окремих держав і правових систем.

«Усі народи, - писав Гай, - які керуються на підставі законів і звичаїв, користуються частиною своїм власним правом, частиною правом, загальним для всіх людей».¹

А в XIII столітті Хомою Аквінським була запропонована концепція, про дві форми існування права: у виді божественного закону, що закріплював гуманістичні і моральні початки появи, і існування людства, і у формі законів, що йдуть від влади держави, від людини.

Деякі вчені думають, що в цьому зв'язку треба говорити про дві форми права - зовнішньоїі внутрішньої. На їхню думку, зовнішня форма - це закріплені в актах і інших джерелах правила поведінки, а внутрішня - це та сама формальна визначена яка чітко закріплює міру свободи, межі, масштаб поведінки в конкретній нормі, установлює її ієрархію в системі права