Правова природа акціонерних товариств. Початок приватизаційних процесів в Україні

Страницы работы

Содержание работы

ПРАВОВА ПРИРОДА

Інна Спасибо-Фатеева,

доцент,

Національна юридична академія України

АКЦІОНЕРНИХ  ТОВАРИСТВ    

правовідносини, що виникають при створенні й у наступній діяльності акціонерних товариств (АТ) в Україні, складалися досить непросто через відсутність економічних передумов і правової бази для їхнього створення.. Після прийняття в 1991 р. Закону України «Про господарчі товариства» відкриті АТ утворювалися вкрай рідко, оскільки ця форма підприємницької діяльності використовується, як правило, для залучення великого капіталу від вільного продажу акцій. В Україні великі підприємства залишалися в державній власності. Інвестиційних компаній ще не було, і не виникало потреби в акумулюванні капіталу. У формі відкритих АТ створювалися комерційні банки і деякі інші підприємницькі структури.

Початок приватизаційних процесів в Україні сприяло створенню великих відкритих АТ на базі майна колишніх державних підприємств. Після того, як так називане первісне нагромадження недержавного капіталу в Україні відбулося в результаті здійснення дозволеної з 90-х років підприємницької діяльності, а також унаслідок поширення приватизації на більш цікаві для функціонування великого недержавного капіталу об'єкти, відкриті АТ стали необхідним і найбільш прийнятним видом юридичної особи.

V Економічна сутність АТ складається в концентрації капіталу, при якій не завжди необхідно і можливо вкладати значні кошти одним або декількома інвесторами. Іноді більш доцільним є об'єднання засобів численних дрібних інвесторів. Процес створення великого капіталу нерозривно зв'язаний зі змінами форми, у яку він наділяється. У зв'язку з цим змінюються підходи до правового регулювання власності і створення і діяльності юридичних осіб. Зупинимося більш докладно на другому питанні.

Правове положення АТ регулюється Законом України «Про господарчі товариства». Недостатність такого регулювання очевидна і повинна бути усунута прийняттям нового закону про акціонерні товариства. Важливим при цьому є встановлення підходу до визначення місця АТ як юридичної особи в системі юридичних осіб.

Складність цього питання показово виявляється в омані навіть такого відомого вченого, як професор И. Е. Красько*. Він вважає, що АТ по своїй юридичній природі корпорацією бути не може, тому що субстратом акціонерного товариства є не люди, а майно, а це, на його думку, властиво тільки установам, а не корпораціям. Помилковість такого підходу з очевидністю випливає з розуміння органічної єдності союзу осіб і союзу капіталів, що традиційно лежать в  основі  будь-якого  товариства,   АТ  і корпорації. При цьому особистісний елемент участі в тому або іншому утворенні поступово заміняється участю капіталом.

Найбільш велике значення особистої участі в повних командитних товариствах, кооперативах,. учасники (члени) яких беруть участь у них і свою працю, і безпосередньо в керуванні ними. Проте, заміна учасників (членів) у цих юридичних особах не спричиняє їхнє припинення. Участь капіталом має другорядне значення, тому що дана форма об'єднання осіб не вимагає значних капіталовкладень. Саме по собі це не виключає надалі виникнення великого капіталу в результаті діяльності названих юридичних осіб.

Зниження ролі особистої участі і підвищення значення участі капіталом спостерігається в суспільствах з обмеженою і додатковою відповідальністю, для створення яких необхідне формування мінімального статутного фонду. Керування цими видами суспільств здійснюється самими учасниками, що формують їхні органи.

Нарешті, максимально абстрагованим від особистої участі і, навпроти, сконцентрованим на участі капіталом є акціонерне товариство, що не вимагає ні праці акціонерів у ньому, ні навіть участі в його керуванні. Поява акції як нового об'єкта права ще більш абстрагувало капітал АТ від акціонерів. По великому рахунку, навряд чи можна говорити навіть про систему участі в акціонерному товаристві, тому що в ньому формуються інші закони функціонування і керування капіталами, опосередковані правами акціонерів і реалізовані найчастіше навіть не акціонерами, а найманими членами правління. Проте, важливим у розумінні природи АТ є те, що яким би образом ні здійснювалося керування капіталом, результати такого керування у виді майнового доходу (дивідендів) можуть належати тільки акціонерам, а не стороннім особам, як це має місце в установі (лікарні, музеї й ін.).   :

Сутність наділення установи капіталом полягає в його наступному обов'язковому цільовому використанні особами, що не мають до нього ніякого відношення, не приймаючої участі ні своєю волею в його створенні, ні своїм капіталом в утворенні його майна. Тому відриватися значення капіталу від значення суб'єктного субстрату АТ, в інтересах якого і створене юридична особа, неприпустимо.

Гармонічне сполучення «союзу осіб» і «союзу капіталів» у різних корпоративних юридичних особах виявляється по-різному. Найпростіший «союз осіб» розуміється як відсутність єдності у виді нової юридичної особи. Самий складний «союз» припускає виникнення нового власника — АТ і нових об'єктів права власності — акцій. В установі ж відсутній узагалі який би те ні був і «союз осіб» і «союз капіталів», а є просто капітал, наданий особою, згодом не зв'язаним з установою настільки, що навіть припинення цієї особи не спричиняє ліквідації установи.

Похожие материалы

Информация о работе