Проблеми дидактики вищої школи. Етапи, методика, педагогічні прийоми проведення лекції у вищий школі.

Страницы работы

79 страниц (Word-файл)

Фрагмент текста работы

порушуються всі закони перцепції: якщо відсутні технічні засоби навчання, під час лекції задіються лише слухові аналізатори. Між тим, 80–90% людей переважно отримують і запам’ятовують інформацію через канал „око – мозок”;

–  відсутність повноцінного диференційованого підходу, зворотного зв’язку, спілкування зі студентом (курсантом).

Аналізуючи навчання за кордоном, можна дійти висновку, що лекції займають у ньому менше місце, ніж в українській вищій школі. У наших ВНЗ лектор є центральною фігурою в навчанні. На лекційні курси виділяється від 1/3 до 1/2 навчального часу. Це не знижує якості української освіти.

Перехід до ринку, рух до демократії та правової держави, процеси євроінтеграції та глобалізації вимагають від сучасної людини широкої загальнокультурної ерудиції, філософського світогляду, готовності до постійного підвищення загальної та професіональної компетентності, можливої перекваліфікації, перепідготовки, формування в сучасної людини потреби в безперервному розвитку та самовдосконаленні. Ідеться про „освіту впродовж життя”.

Метою вищого юридичного навчального закладу в сучасних умовах є підготовка фахівця, який уміє ініціативно, самостійно вирішувати найскладніші професійні та життєві завдання, володіє сучасними досягненнями науки та техніки, чудово орієнтується в правовій дійсності, уміє в юридичній практиці застосовувати знання, уміння, навички, володіє правовою ідеологією, творчим підходом до екстремальних ситуацій, несе відповідальність за особисту правову діяльність.

У світлі сказаного є зрозумілим, що лекція повинна не тільки давати інформацію, а й сприяти формуванню фахівця та громадянина, всебічному розвиткові молодої людини.

Ми додержуємося думки, що лекція є ефективною формою систематичного, живого, безпосереднього контакту свідомості, почуттів, волі, інтуїції, імпровізації, переконаності – синтезу всього багатства особистості викладача з внутрішнім світом студента (курсанта).

Лекція відкриває великі можливості:

–  за допомогою лекції слухач входить до багатогранного світу науки. Має змогу дидактичного спілкування, що формується та проявляються в умовах конкурентної навчальної діяльності, як різновиду відносин та ділового спілкування. Таке спілкування завжди детерміноване метою, змістом, методами та формами;

–  за допомогою лекції викладач може самовиразитися, стати „володарем думок”, почуттів, душ молоді. Інтелігентний, ерудований, інтелектуальний, озброєний досвідом та науковим методом, цікавий для молоді викладач вищої школи веде слухача до наукових знань, відкриває „таємницю” наукового мислення, заряджає вірою та ентузіазмом пізнання, втілює принцип зв’язку теорії з практикою та висвітлює результати наукової діяльності, як власні, так і колег;

–  студент (курсант) може отримати інформацію в стислій, економічній формі, почути, проаналізувати значну кількість іноді протилежних точок зору, навчитися орієнтуватися в додатковій літературі;

–  викладач зосереджується на найбільш складних питаннях, у яких важко розібратися самостійно. Більше того, лектор може та повинен заряджати аудиторію пафосом нового, поезією знань, силою та красою логіки та інтуїції. Проводячи суспільне знання через свою індивідуальність, педагог переконливо, емоційно доносить до студентів (курсантів) ідеї гуманізму, служіння людям та почуття високої відповідальності;

–  для студентів (курсантів) відкриваються великі можливості для подальшого самовиховання, самоосвіти; для усвідомлення побаченого та почутого, здійснення таких важливих розумових операцій, як аналіз, синтез, узагальнення, порівняння; для розвитку уяви, уваги, пам’яті, загальної ерудиції.

Які б суперечки з приводу доцільності лекції не відбувалися в педагогічній науці, сучасні засоби інформації та масової комунікації не зможуть замінити лекцію. Але в сучасних умовах до неї висуваються більш високі вимоги. Лекція повинна бути більш:

–  гнучкою;

–  диференційованою;

–  ураховувати особистості вивчення наукової дисципліни та специфіку аудиторії, а також психолого–педагогічні закономірності процесу пізнання;

–  дієво впливати на формування оцінок, почуттів, поглядів, переконань молоді;

–  повною мірою використовувати можливості нових інформаційних технологій.

Функції сучасної лекції

1. Інформаційна – виявляється у стислому викладі основних наукових фактів, що становлять базу для аналізу, міркувань, різноманітних оцінок. У сучасних умовах це не найголовніша функція лекції. Якщо викладач намагається надати всю інформацію, студент частіше всього терпляче її фіксує. Головним для нього є написання конспекту як „гарантованого мінімуму” для складання екзамену або заліку. У цьому випадку його особистісна інтелектуальна та емоційна активність не працює. Тобто час спілкування на лекції витрачається нераціонально.

2. Мотиваційна – полягає в розвиткові інтересу до науки, пізнавальних потреб, переконанні в теоретичній та практичній значущості знань.

3. Організаційно–орієнтаційна – передбачає аналіз, відбір джерел, порівняння наукових напрямків, методів, ідей, висновків, спрямування уваги слухачів на найважливіші питання, роз’яснення порядку роботи над матеріалом, поради з раціональної організації навчальної діяльності, виклик інтересу до вивчення літератури та джерел, пошуку, експериментування.

4. Методологічна – полягає у виявленні, розкритті, порівнянні методів наукового дослідження, роз’ясненні принципів наукового пошуку, його загальної інтерпретації та підходів.

5. Оціночна – передбачає постановку пізнавальних завдань, що вирішуються разом з аудиторією, усвідомлення змісту, сенсу фактів, що вивчаються та формування на цій основі особистісних оцінок та суджень, наукового світогляду, гнучкого аналітичного мислення.

6. Розвивальна – сприяє розвиткові здібностей студента (курсанта), розвиває потребу у творчому самостійному пізнанні, врешті–решт веде до всебічного гармонійного розвитку особистості.

7. Виховна – інтегруюча функція; формує мотиви, інтереси, потреби моральні цінності та ціннісні орієнтації, спонукає до активної громадянської позиції, сприяє становленню справжнього фахівця, професіонала.

Але, як свідчить аналіз педагогічного досвіду, на практиці деякі викладачі не завжди повною мірою реалізують ці функції. В юридичних ВНЗ взагалі існує думка, що отримання наукового ступеня кандидата юридичних наук – це головне. А педагогічна майстерність, знання й уміле використання основ педагогіки та психології – елементи не обов’язкові. Цим пояснюється певна невідповідність між призначенням та реальною роллю лекції у ВЮНЗ.

Теоретично проаналізувавши сучасний стан проблеми, можна виділити чотири групи причин неефективності лекції як форми організації навчання:

-  нерозуміння викладачами багатогранності функцій лекції, невміння здійснювати та розумно комбінувати ці функції;

-  невміле використання різноманітних способів побудови лекції, різних видів, жанрів, прийомів лекційної роботи, що відповідають меті певного етапу навчання;

-  недостатнє врахування закономірностей процесу наукового пізнання, розвитку особистості студента та умов ефективного навчання, ігнорування індивідуального досвіду студентів (курсантів). Це виявляється в невмінні налагодити діалогічний контакт, справжнє спілкування з аудиторією, взаємодію та спільну працю, організувати пізнавальну діяльність студента під час лекції. Лекція як форма організації навчання не діє без особистості, яка не має переживань, сумнівів, роздумів. Це веде до втрати емоційно–ціннісного підтексту навчання, Підкреслено об’єктивна, без особистісна манера викладу може бути визнана як дидактичний прийом, але ні в якому разі – як стиль викладання та спілкування викладача та студентів, курсантів;

-  професійні деформації. Не можна бути викладачем, не розбираючись професійно в освітньому процесі та його технологіях. Якщо об’єкт діяльності юриста – підозрюваний, обвинувачуваний, свідок; то викладача – студент, курсант. Зовсім різними є цілі діяльності. Метою викладача є формування особистості юриста – професіонала з високою моральністю та відповідальністю за свої вчинки та дії. У цих умовах обов’язково слід ураховувати, що викладання є специфічним видом діяльності, яка суттєво відрізняється від діяльності юриста–практика, який приходить у ВЮНЗ після спілкування зі злочинним середовищем та дуже часто (іноді підсвідомо) переносить негативізм на студентів (курсантів). Таким чином, перехід з правової практики на викладацьку роботу означає зміну професійних орієнтирів, що вимагає перекваліфікації, серйозної роботи над своїм „я”, оволодіння педагогічною майстерністю.

Види лекцій

У сучасній дидактиці вищої школи єдиної точки зору щодо класифікації лекцій не існує

Наведемо приклади деяких класифікацій.

За дидактичним призначенням розрізняють:

–  вступна лекція дає цілісне уявлення про навчальний предмет, орієнтує студентів (курсантів) на спеціалізацію курсу; викликає та посилює інтерес, розвиває мотиви пізнання, допомагає орієнтуватися в літературі, надає стимул для самостійної роботи;

–  –тематична лекція – її зміст становлять факти, їхній аналіз, висновки, докази конкретних наукових положень;

–  підсумкова лекція – проводиться по закінченні вивчення теми, розділу, курсу;

–  оглядова лекція – передбачає систематизацію наукових знань за методологічною проблемою;

–  лекція–консультація проводиться за типом „питання – відповідь”, додається заздалегідь запланована дискусія ;

–  лекція–візуалізація – використання наочних матеріалів, різноманітних технічних засобів навчання.

За місцем у системі навчального процесу виділяють лекції:

-  ті, що передують самостійній роботі. Це найбільш розповсюджений вид лекції; на ній викладач висвітлює напрямки, стратегію студентського самостійного пошуку, аналізує основні джерела наукової інформації;

заключні лекції, що символізують певний етап самостійної роботи студента. Лектор таким чином отримує можливість не давати весь фактичний матеріал, а більш глибоко, повно та різнобічно аналізувати проблему, що вивчається.

Сучасна лекція, як підкреслюють дослідники, наближається до інтерактивних методів навчання, переходячи в діалог, диспут, розбір конкретних ситуацій. І це зрозуміло, оскільки в її основі лежить намагання активізувати навчання.

У зв’язку з останнім положенням, можна виділити лекції із заздалегідь побудованою, логічною структурою та змістом, або традиційні, та лекції варіативної побудови. Вони певною мірою ініціюються ситуаціями навчання, питаннями, що виникають, рівнем розуміння та контакту з аудиторією. У варіативних, або нетрадиційних, лекціях велику роль відіграє імпровізаційний момент. Викладач вимушений заздалегідь опрацьовувати декілька ймовірних логічних варіантів побудови лекції та її окремих фрагментів. До традиційних можна віднести всі лекції, про які йшла мова вище. Розглянемо більш детально нетрадиційні лекції. Їхню класифікацію надано в таблиці.

Конспект–лекція.

Мета: – розвиток у студентів умінь самостійної роботи;

–  покращення аудиторної роботи;

–  надання можливості студентам (курсантам), які мають труднощі в навчанні не відставати від загального темпу;

–  виховання самостійності, почуття відповідальності, формування особистісного погляду на наукові та методологічні питання.

Студенти (курсанти) заздалегідь отримують матеріал лекції. Це може бути конспект лекції, інструктивні або методичні вказівки, самостійне опрацювання літературних джерел.

1 етап. Викладач коротко висвітлює основні питання.

2 етап. Проводиться обмін думками між студентами (курсантами).

3 етап. Викладач у кінці підводить підсумок обговорення та робить висновок.

Ця нетрадиційна лекція може використовуватися, якщо навчальний заклад забезпечений навчально – методичними посібниками, підручниками та в студентів, курсантів сформовані елементарні навички самостійної роботи.

Конспект–лекція є ефективної за умов: 1) коли всі студенти (курсанти) готують матеріал; 2) аудиторія є невеликою (20–30 осіб).

Необхідною є здатність учителя організувати таке обговорення матеріалу, щоб усі були зацікавлені в підготовці домашнього завдання.

Один з варіантів конспект лекції:

-  студент (курсант) отримує завдання вивчити новий матеріал удома та підготувати по ньому опорні конспекти;

-  на початку лекції опорні конспекти представляються, вивішуються або малюються на дошці. Як варіант – комп’ютерна презентація; викладач може представити свій варіант;

-  короткий виклад матеріалу з обговоренням різноманітних варіантів конспектів.

Викладач повинен дуже ретельно готуватися до такого типу лекцій.

Лекція–дискусія.

Мета: – розвиток критичного мислення;

-  активізація пізнавальної діяльності;

-  більш глибоке усвідомлення матеріалу, що вивчається;

-  виховання поваги до товаришів.

Викладач організує обмін думками під час викладу логічних розділів у лекції. Вибір питань та тем для обговорення здійснюється лектором у залежності від контингенту слухачів. Учасники дискусії висловлюють свою думку з місця. Дискусія може проводитися в кінці заняття за змістом усієї лекції.

Важливо розуміти, що навіть коротка дискусія в структурі лекції живить навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність слухачів, дає можливість лекторові керувати колективною думкою групи. У вигляді схеми такий вид дискусії можна представити наступним чином:

лекція –– дискусія –– лекція –– дискусія –– висновки.

Дана технологія розроблена на середньому рівні. ЇЇ ефективність залежить від :

1.  особистості викладача, його рівня;

-  вдало розроблених питань до теми лекції;

-  уміння керувати аудиторією;

-   стилю педагогічного спілкування;

-  педагогічного оптимізму;

-  атмосфери емоційного напруження;

-  мажорного тону;

-  емоційного контакту.

До негативних моментів, пов’язаних із цим типом лекцій слід віднести:

-  неструктурованість ;

-  великі витрати часу;

-  некерованість дискусією;

-  натягнутість.

Лекція–консультація.

Мета: - формування у студентів (курсантів) уміння задавати питання;

-  засвоєння матеріалу для його практичного застосування;

-  виховання поваги , толерантного ставлення до оточуючих.

Цей тип лекції доречно використовувати при вивченні теми з вираженою практичною спрямованістю. У технології існують декілька варіантів.

Питання – відповіді – викладач подає навчальний матеріал (50–70 % лекційного часу). Головний акцент на нюансах практичного призначення теоретичного положення, що розглядається. Час, що залишився, використовується для відповідей на запитання студентів (курсантів).

Питання –– відповідь –– дискусія – за декілька днів до лекції викладач знайомить слухачів з темою та збирає питання в письмові формі. Перша частина заняття проводиться у вигляді викладання основних положень теми та відповідей на питання слухачів. Друга частина заняття проходить у формі вільного обміну думками з даної проблеми та відповідей на додаткові питання. У кінці лектор підводить підсумки дискусії.

Трапляються випадки, коли питань від студентів (курсантів) поступає дуже мало, або зовсім не поступає. Причини цього явища такі:

1)  практичне використання матеріалу не викликає труднощів у слухачів; у такому випадку достатньо провести традиційну лекцію;

2)  тема є зовсім новою, тому студенти (курсанти) не уявляють труднощів, з якими можуть зіткнутися на практиці;

3)  слухачі недооцінюють глибини та складності проблеми, що розглядається довіряючи своєму досвіду.

Ураховуючи все вищезгадане, для більш активного включення в роботу можна використовувати програмовану консультацію. Лектор сам складає та пропонує питання слухачам. Питання складаються на основі вивчення помилок та труднощів, що виникли в практиці використання наукових рекомендацій та нормативних матеріалів.

Спочатку лектор просить студентів, курсантів відповісти на підготовлені питання, а потім проводить аналіз та обговорення отриманих відповідей.

Програмована лекція–консультація проводиться після лекції або циклу лекцій, присвячених певній темі. У студентів (курсантів) більш ефективно формуються алгоритми правильного вирішення проблеми, краще завоюється навчальний матеріал.

Для залучення до програмованої лекції–консультації кожного з присутніх можна використовувати зворотний зв’язок. Усім присутнім дається питання та три – п’ять варіантів відповідей, з яких один є правильним. Коли лектор називає правильну відповідь, у слухачів, що відповідали невірно, виникають питання та аргументи проти. Лектор просить студентів, які відповіли правильно, пояснити свою відповідь або пояснює своє питання сам.

Таким чином, лекція–консультація дозволяє наблизити теоретичний зміст матеріалу до практичних інтересів студентів (курсантів). Технологію цієї лекції розроблено добре. Навчальний результат виправдовує витрати часу . Від викладача вимагаються ретельна підготовка, знання теорії та практики, уміння відповідати на запитання.

Лекція–панель, або бінарна лекція.

Мета: - активізація навчально–пізнавальної діяльності;

-  формування діалектичного світогляду; об’єктивної картини світу;

-   виховання поваги до представників протилежних наукових поглядів та шкіл.

Бінарна лекція побудована у формі діалогу двох або більше викладачів різних наукових шкіл для обговорення найсуттєвіших наукових проблем.

Розповсюдженою є в США як нетрадиційна форма викладання. Головним моментом є вміло побудована дискусія за участю декількох висококваліфікованих експертів, які аргументують свою думку перед студентською аудиторією. Обговорення певної проблеми відомими фахівцями дозволяє розкрити її складність, різноманітність підходів до можливих рішень.

Умови ефективно проведеної лекції – панелі:

-  висока педагогічна майстерність;

-  педагогічна культура, такт;

-  комунікативні навички проведення дискусії;

-  повага до думки опонентів.

Цей вид лекції доречно використовувати на старших курсах ВЮНЗ, для студентів магістратури, ад’юнктури.

Лекція зі зворотним зв’язком.

Мета: - активізація процесу запам’ятовування навчального матеріалу.

-  розвиток слухової оперативної пам’яті.

-  отримання швидкої інформації про ступінь засвоєння учбового матеріалу на занятті.

Пізнавальна діяльність студентів (курсантів) активізується, якщо вони знають, що в кінці лекції їм будують запропоновані контрольні питання з варіантами відповідей.

Якщо лекція відбувається в аудиторії із сучасними технічними засобами, що забезпечують ефективний зворотний зв’язок, то з’являється можливість значно покращити результативність пізнавальної діяльності слухачів. На початку та в кінці кожного логічного розділу даються питання з варіантами відповідей. Перший – для того, щоб усвідомити, наскільки слухачі обізнані в даній проблематиці. У тому випадку, коли аудиторія достатньо правильно відповідає на запропоновані питання, лектор може обійтися лише короткими тезами та перейти до наступного розділу заняття.

Якщо кількість правильних відповідей нижче бажаного рівня, лектор надає відповідну інформацію, після чого слухачам знову пропануються питання, що були задані на початку.

Лекції зі зворотним зв’язком можуть проводитися з використанням ТЗН або без них на бланках. Після такого опитування повідомляється оцінка (за вимогами Болонського процесу – бали).

Після введення лекцій зі зворотним зв’язком підвищується активність (сприйняття, розуміння, запам’ятовування) студентів (курсантів).

Якщо заняття передбачає прийняття матеріалу, емоційний відгук, співпереживання з викладачем, така форма лекції може бути недоречною.

Проблемна лекція.

Мета: - активізація мислення, формування наукового світогляду, активної життєвої позиції;

-  стимулювання пізнавальних інтересів, духовних прагнень та потреб;

-  розкриття внутрішніх протиріч об’єктів, подолання пізнавальних труднощів.

Розрізняють 2 типи проблемних лекцій:

1) проблемна за змістом (розглядається ще не вирішена до кінця наукова проблема);

2) проблемна за своєю будовою ( коли лектор створює проблемну ситуацію).

На нашу думку, повноцінна проблемна лекція повинна об’єднувати в собі обидві ці сторони. З одного боку, в ній підіймаються важливі, вузлові питання курсу, з іншого – розкриваються внутрішні протиріччя, таким чином виникають та долаються пізнавальні труднощі, проводяться зіставлення, оцінка та вибір варіантів.

Виходячи з цього, проблемна лекція, як і лекція взагалі, повинна бути школою думки для студентів (курсантів), тобто стимулювати та спрямовувати розумову діяльність слухачів, не тільки роблячи їх свідками, а й перетворюючи на співучасників наукового мислення, дискусії, творчості. Таким чином, без елементів проблемності в змісті та побудові лекції реалізувати останню тезу неможливо.

Основними аргументами противників лекції є: некритичне сприйняття чужих думок, пасивність, розвиток розумової інертності тощо. Останні можуть бути обґрунтовані по відношенню до лекцій інформаційного типу

Похожие материалы

Информация о работе

Предмет:
Педагогика
Тип:
Методические указания и пособия
Размер файла:
490 Kb
Скачали:
0