побудова калькуляційної системи, що дає можливість одержати інформацію про повні (виробничі та невиробничі, прямі і непрямі) витрати, що відносяться на об'єкт калькулювання. Така система називається системою калькулювання за повними витратами або абзорпшен-костинг;
побудова калькуляційної системи, що дозволяє одержати інформацію про змінні керовані витрати на виріб у рамках виробничої або повної (з урахуванням невиробничих витрат) собівартості одиниці виробу. Така система калькулювання в міжнародній практиці організації управлінського обліку одержала назву директ-костинг (або верібл-костинг).
6.3. Система калькулювання за замовленнями, визначення „ціни контракту”
Позамовна система калькулювання - система калькуляції собівартості продукції на основі обліку витрат по кожному окремому виробу (партії) або групі виробів, що входять в одне замовлення й відрізняються певними конструктивними або функціональними особливостями, пов'язаними з потребами замовника. У цій системі калькуляційним об'єктом обліку виступає замовлення, що характеризує виконання певного виду робіт. На підставі прийнятого замовлення бухгалтерія підприємства відкриває картку обліку витрат на замовлення.
Одночасно з карткою відкривається виробниче замовлення (виробниче завдання). Кожному замовленню в бухгалтерії привласнюють окремий код, що використається у всіх документах, пов'язаних з виконанням замовлення.
Для узагальнення витрат на замовлення в картці обліку витрат на замовлення ведуть відомість обліку витрат, у якій фіксується технологічний маршрут проходження замовлення по підрозділах підприємства й фіксується дата фактичного початку і закінчення робіт із замовлення даним підрозділом.
Матеріали, які були використані для виконання замовлення у вартісному вимірнику відображаються в аналітичних відомостях, які ведуться до картки замовлень на основі первинних документів по списанню матеріалів у виробництво (акти приймання, накладні, картки складського обліку запасів, лімітно-забірні карти, вимоги). Прямі витрати на оплату праці переносять у картку обліку витрат на замовлення з рапорту бригадира, з наряду-замовлення, відомостей по нарахуванню заробітної плати, відомостей по преміюванню. Накладні витрати на замовлення розподіляються пропорційно обраній базі розподілу (заробітна плата, прямі матеріальні витрати, машино-години).
Істотною проблемою в позамовній системі калькулювання є те, що для цілей управлінського обліку незавершене виробництво не враховується, тому що фактична й планова собівартість стають рівними тільки в момент виконання замовлення й тому що замовлення характеризується індивідуальними особливостями, то незавершене виробництво даного замовлення не переходить на виконання наступного замовлення.
Для фінансового обліку ми повинні відобразити дані про запаси й витрати у виробництві на певну дату (дату складання звітності), тому з погляду фінансового обліку незавершене виробництво буде оцінюватися здійсненими витратами на замовлення по незавершених замовленнях (тобто дані беруться з незакритих карток обліку витрат на замовлення). По закінченні виконання замовлення розраховується фактична собівартість товарного випуску даного замовлення.
З метою запобігання відмінностей в управлінському й фінансовому обліку замовлення (особливо великі і довгострокові) діляться на етапи виконання робіт, які пов'язані з датою фінансової звітності.
6.4. Система калькулювання за процесами, поняття еквівалента одиниці готової продукції
Система калькулювання за процесами характеризується узагальненням і групуванням витрат за окремими процесами і стадіями виробництва.
Сфера її застосування: галузі хімічної, нафтопереробної, текстильної, харчової, металургійної, фармацевтичної, вугільної промисловості.
Процес калькулювання в рамках цієї системи ускладнюється тим, що як правило дані галузі мають великий обсяг незавершеного виробництва (безперервний технологічний цикл). У такому випадку в рамках попроцесного (попередільного) процесу калькулювання калькулюють собівартість по кожному окремому виду продукції, що випускається, з урахуванням запасів незавершеного виробництва.
Запаси незавершеного виробництва визначаються на підставі інвентаризації або за оперативним даними складського й виробничого обліку.
|
Фактична собівартість готової продукції |
= |
НЗВ н.п. |
+ |
Витрати на виробництво продукції на протязі звітного періоду |
- |
НЗВ к.п. |
Оцінка незавершеного виробництва насамперед залежить від облікової політики підприємства: який метод нарахування амортизації, списання запасів у виробництво застосовує підприємство.
Порівняємо визначення собівартості готової продукції й залишку незавершеного виробництва по методу середньозваженої собівартості й по методу FІFO.
Процес калькулювання собівартості готової продукції здійснюється за такими етапами:
1. Узагальнення даних про рух натуральних одиниць готової продукції або випущеної продукції. Визначається поняття еквівалента готової продукції - вимір продукції в натуральних одиницях з урахуванням ступеня готовності.
2. Розрахунок еквівалента одиниць готової продукції й розрахунок еквівалента одиниць готової продукції в незавершеному виробництві на початок і кінець періоду.
По методу середньозваженої собівартості еквівалент випуску готової продукції розраховується так: обсяг готової продукції, виробленої протягом звітного періоду + еквівалент одиниці готової продукції в незавершеному виробництві на кінець періоду.
По методу FІFO еквівалент випуску готової продукції за період розраховується так: обсяг готової продукції + еквівалент готової продукції на кінець періоду - еквівалент готової продукції на початок періоду.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.