Склад витрат виробництва. Їх загальна класифікація й поведінка, страница 2

Класифікація витрат на вичерпні та невичерпні базується на визначенні витрат і запасів, які дані в П(с)БО 9 і П(с)БО 16. Слід враховувати, що витрати підприємства, уречевлені в запасах, не є витратами підприємства до моменту їхнього списання при нарахуванні доходу, що виник.

Вичерпаними називаються витрати, які зафіксовані (спожиті) для одержання доходу у звітному періоді або ухвалено рішенні про неможливість їхнього використання для одержання доходу (не спожиті, але втратили вартість).

Невичерпані - витрати, уречевлені в запасах (активах) підприємства.

Поділ витрат на виробничі та невиробничі має на увазі, що списання активів при їхній реалізації здійснюється по виробничій собівартості, тобто П(с)БО чітко обумовлює поняття й склад виробничої собівартості, куди включаються витрати за наступними елементами:

-         матеріальні витрати;

-         витрати на оплату праці;

-         соціальні відрахування;

-         амортизація;

-         інші витрати.

Виробнича собівартість визначається по реалізованих активах в остаточному варіанті тільки в момент їхнього списання. Основна частина виробничої собівартості складається із прямих виробничих витрат, тобто витрат, які безпосередньо виникають у процесі виробництва й можуть бути прямо віднесені на собівартість виробу. Такі витрати калькулюються по дебету рахунка 23. Виробничі непрямі витрати калькулюються по дебету рахунка 91. Для розрахунку собівартості реалізованих товарів використається наступна схема розрахунку:

Запаси товарів на початок періоду + собівартість придбаних товарів - запаси на кінець періоду = собівартість реалізованих товарів                                                                                                     (3.1)

Різниця між чистим доходом від реалізації (рядок 010 форми 2 мінус рядок 011) і собівартістю реалізованих товарів (витрати по рахунках 901, 902, 903) формує в обліку підприємства показник валового доходу. Валовий дохід підприємства мінус операційні витрати формує показник операційного доходу.

Аналогічно розраховується величина операційного доходу й у процесі виробництва, з тією різницею, що замість показника собівартості реалізованих товарів використається показник собівартості виробленої продукції (рахунки 901, 903):

Залишок НЗВ на початок періоду + витрати на виробництво в періоді - залишок НЗВ на кінець періоду = собівартість виробленої продукції                                                                                                           (3.2)

До невиробничих витрат відносять витрати на збут (рахунок 93), адміністративні витрати (рахунок 92), інші витрати (рахунок 94).

Комплексні й елементні витрати розділяються залежно від  об'єктів калькулювання (калькуляційних одиниць) і центрів виникнення витрат, з їхнім розподілом за елементами.

Під калькуляційною одиницею розуміють одиницю вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається: штука, комплект, упаковка, м2, кілограм, тонна , умовна одиниця тощо.

В українській системі бухгалтерського обліку така класифікація чітко простежується при заповненні 2 розділу форми 2 "Витрати за елементами". Тобто підприємства, що використовують 8 клас рахунків, відразу одержують комплексну інформацію про витрати за економічними елементами.

3.4. Витрати на продукцію й витрати періоду. Прямі та непрямі, основні та накладні, релевантні та нерелевантні, постійні, змінні та інші витрати

Витрати на продукцію - витрати, пов'язані з виробництвом готової продукції, виконанням робіт (послуг) або витрати, пов'язані із придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат відносяться матеріальні витрати, зарплата виробничих робітників, амортизація фондів виробничого призначення, тобто витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом.

Витрати періоду - це витрати, які не включаються в собівартість продукції й запасів і розглядаються як витрати того періоду, у якому вони були здійснені, тобто даний випадок попадає під дію не П(с)БО 9 "Запаси", а П(с)БО 16 "Витрати".

Виробничі підприємства до складу витрат періоду відносять витрати на управління, маркетинг, розробку й підготовку продукції до випуску, тобто витрати, акумульовані на рахунках 92, 93, 94, а також частина нерозподіленої суми 91 рахунку. На торговельних підприємствах витратами періоду є витрати, пов'язані з комплексом заходів по реалізації товарів.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Вираз "економічно доцільним шляхом" означає, що при рішенні питання про віднесення витрат до певного об'єкта (включенні витрат у собівартість калькуляційної одиниці на будь-якому етапі) варто керуватися принципом співвідношення витрат і вигід. Якщо для підприємства дорожче розподіляти інформацію про витрати на кожен конкретний вид виробу (калькуляційну одиницю), то доцільніше й дешевше розподілити непрямі витрати пропорційно прямим (тобто визначити собівартість непрямим шляхом).

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. У національному бухгалтерському обліку така класифікація зустрічається в П(с)БО 16, де основні витрати ділять на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

Накладні витрати - витрати, пов'язані із процесом виробництва, які не можуть бути віднесені у вартість певного виробу (калькуляційної одиниці) економічно доцільним способом. Виробничі накладні витрати відповідно до П(с)БО 16 розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно обраній базі. Прикладом накладних витрат є: непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, амортизація й страхування основних засобів, використовуваних у виробничому процесі, орендна плата, оплата комунальних послуг.

Для прийняття управлінських рішень доцільно розрізняти витрати:

-         релевантні й нерелевантні;

-         постійні й змінні;

-         маржинальні й середні;

-         дійсні й можливі.

Релевантні витрати - це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежить від прийняття рішення.

Різниця між витратами, які виникають при прийнятті альтернативних рішень, називають диференційними витратами.

Варто враховувати, що поділ витрат на релевантні й нерелевантні індивідуальний в кожній конкретній господарській ситуації.