Збройні сили Франції у ХІV-ХV стст. еволюціонували від феодального ополчення до регулярної королівської армії з централізованим управлінням. Армія утримувалася за рахунок прямого королівського податку (тальї), дозвіл на який король не повинен був питати у Генеральних штатів. У армію почали запрошуватися найманці.
Судова система розвивалася у напрямку скорочення правомочностей феодалів і церкви та розширення юрисдикції королівських судів, відокремлення судів від адміністративних органів. Але, більшість кримінальних і цивільних справ у якості королівських суддів як-завжди розглядали бальї, лейтенанти і прево. З XIV ст. почала діяти як орган кримінального обвинувачення прокуратура. Королівські прокурори виступали у судах по державних справах. Вищим судом по справам феодальної знатті і апеляційної інстанції був парламент. У країнах діяла система церковних судів по справах, пов'язаних з єресями, чаклунством, співжиттям, лихварством і т.д. Нижчу інстанцію представляли суд офіціалів - легатів єпископа, вище стояв суд архієпископа, потім кардинала. Найбільш важливі канонічні справи розглядав суд римської курії.
Англія.
Відсутність періоду феодальної роздробленості у Англії визначило особливості складання станової структури суспільства. Являючись безпосередніми васалами короля, англійські барони несли фінансові та особисті зобов'язання перед своїм сюзереном, вони обкладалися податками, як і всі вільні громадяни, і були підсудні тим же судам. Але, у королівську раду мали доступ переважно представники вищого дворянства.
Товарно-грошові відносини викликали стрімке розшарування селянства. Найбільш заможні фрігольдери за гроші купували рицарські звання і переходили у пануючий клас. У XIV ст. розпочався процес викупу особистої волі віланами і установка грошової ренти у якості основної форми залежності.
У історії середньовічної Англії важливе місце займає боротьба рицарів і фрігольдерів з центральною королівською владою. У результаті конфлікту 1215 р. король Іоан Безземельний підписав Велику хартію вільностей, яка стала символом боротьби англійського народу за свої права. У 1262 р. городяни і рицарі, які очолювалися Симоном де Монфором розгромили королівську армію і добилися скликання перших станових зборів -парламенту, який з 1295 р. став постійними законодавчими зборами Англії. На відміну від французьких Генеральних штатів англійський парламент мав право вотирування (дозволяння) податків.
Представницьким стало місцеве самоуправління Англії. У графствах виникли місцеві збори, а у містах - ради, куди входили представники різних соціальних прошарків, але, верховенство належало аристократії і духовенству.
З кінця XIII ст. в Англії почала складатися система мирових суддів, її представляли в основному місцеві дворяни, які здійснювали контроль за відповідністю закону дій місцевої адміністрації - шерифа і його поліцейських помічників - констеблей і коронерів.
Німеччина.
У територіальне роздробленій Німеччині станове представництво великої ролі у державних органах не мало. Імперські з'їзди - рейхстаги складалися з трьох колегій, представлених курфюрстами; князями, графами і вільними панами; представниками імперських міст (11). Дрібне дворянство і бюргерство у цих колегіях представлене не було, що свідчить не про станове представництво у рейхстазі, а про представництво політичних одиниць.
На відміну від імперського, місцеві збори — ландтаги являли собою типовий зразок станово-представницького органу із трьох курій -духовенства, рицарів і городян, хоча і з дорадчою компетенцією.
У період станово-представницької монархії значно посилилася політична автономія міст, яка виражалася у визнані права міста обирати свої органи управління та видавати закони. Управляла містом — Рада, яка складалася з присяжних і виборного міського голови — мера. Більшість місць у Раді мала міська аристократія, плебс серйозного впливу на вибори надати не міг.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.