Машиностроение \ Детали машин

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Деталі машин», страница 11

0,7 nкр>n>1,3 nкр

Устаткування, прилади та інструменти

1. Лабораторна установка ДМ 26 (рис. 6.2);

2. Індикатор годинникового типу.

Рис. 6.2 Схема установки ДМ 26

1-електродвигун; 2-генератор; 3-муфта; 4-підшипники вала; 5-досліджуваний вал; 6-диск; 7-переставна каретка; 8-гвинт; 9-опора гвинта; 10-рукоятка; 11-статичний навантажувач вала; 12-індикатор фіксованого прогину вала; 13-покажчик частоти обертання вала.

Технічна характеристика установки

1. Потужність електродвигуна Р=0,18 кВт;

2. Частота обертання регулюється автотрансформатором у діапазоні 0...3000 хв-1;

3. Діаметр досліджуваного вала d=12 мм (матеріал вала сталь 45);

4. Вага вала GВ=5 Н;

5. Вага диска GД=20 Н;

6. Вага додаткових кілець GК=7 Н;

7. Відстань між осями опор а=500...550 мм;

8. Вага вантажу для визначення жорсткості вала F0=100 Н.

Порядок виконання роботи

1. З’ясувати мету дослідження. Ознайомитися з будовою експериментальної установки та її характеристикою;

2. За завданням викладача встановити відстань а між опорами і розташування диска 6 на валу 5;

3. Підвести індикатор 12 до диска 6, після чого підняти статичний навантажувач 11 і зачепити його за допомогою гачка за буртик диска 6. Зняти показання у0 індикатора і визначити жорсткість вала C=F/y;

4. Розрахувати статичний прогин yст=F/C;

5. За формулою (6.1) визначити критичну частоту обертання вала;

6. Опустити статичний навантажувач 11 і встановити захисні огородження;

7. Увімкнути електродвигун і, плавно збільшуючи його швидкість, досягти резонансу, про що буде сигналізувати загорання червоної лампочки. Визначити за показником частоти обертання вала частоту n1 перед входом у резонанс. Повільно, збільшуючи частоту обертання вала двигуна, вийти в за резонансну зону, після чого, зменшуючи частоту, знову ввійти в резонансну зону, зафіксувавши частоту обертання n2 на виході з резонансу. Указаним способом декілька разів (3-4) повільно пройти зону резонансу і уточнити значення частот n1 і n2;

8. За формулою (6.2) визначити критичну частоту обертання вала nкр.е і порівняти її з теоретичним значенням nкр.т;

9. Визначити розбіжність експериментальних та теоретичних значень критичних частот;

10. Результати вимірювань і розрахунків занести в табл. 6.1;

11. Повторити дії пп. 2-10 за інших схем розташування та ваги дисків і зробити висновки з роботи;

12. Оформити звіт про роботу.

Звіт про роботу

1. Назва і мета лабораторної роботи;

2. Схема лабораторної установки;

3. Основні параметри установки: вага диска, відстань а між опорами, діаметр вала, розташування диска на валу (відстань b від однієї з опор);

4. Результати випробувань і розрахунків навести в табл. 6.1;

5. Аналіз одержаних результатів. Висновки.

Таблиця 6.1

Результати вимірювань та розрахунків

Параметр

Дослід

1

2

3

Початкові умови

F=20 H

a=550 мм

b=0,5 a

F=27 H

a=550 мм

b=0,5 a

F=34 H

a=550 мм

b=0,5 a

Прогони вала у0 при навантаженні силою F0=100 Н, см

Жорсткість вала С, Н/м

Статичний прогин вала від сили F: уст, см

Теоретичне значення критичної частоти обертання вала nкр. т, хв-1

Частота обертання вала n1 перед входом у резонанс, хв-1

Частота обертання вала n2перед виходом з резонансом, хв-1

Експериментальне значення критичної частоти обертання вала nкр.е, хв-1

Розбіжність величин експериментального та теоретичного значень критичних частот:

Висновки з роботи

«_____»_______________200___р.                                                                   Підпис студента(__________)

Підпис викладача(__________)

Скачать файл