3.1.1 Методи організації виробничих процесів – непотоковий та потоковий
Метод організації виробництва – сукупність способів, прийомів і правил раціонального сполучення в просторі і часі основних елементів виробничого процесу.
Існують два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.
У перервних виробничих процесах устаткування (робочі місця) можуть просторово розміщуватися однорідними технологічними групами (технологічна форма спеціалізації) чи різнорідними групами для виготовлення однорідних за конструкцією і розмірами об’єктів виробництва (предметна форма спеціалізації). Таке поєднання основних ознак характерне для непотокового методу організації виробничих процесів.
Для виробництва продукції в умовах безперервного виробничого процесу устаткування (робочі місця) розміщуються за ходом технологічного процесу виготовлення деталей (складання складальних одиниць і виробів). Таке поєднання основних ознак характерне для потокового методу організації виробничих процесів.
На вибір методу організації виробництва впливають різні фактори, до яких можна віднести:
-розміри і масу виробу; чим крупніший виріб і більша його маса, тим важче організувати потокове виробництво;
-кількість виробів, що підлягають випуску за визначений період часу (рік, квартал, місяць, доба); при випуску невеликої кількості виробів, як правило, недоцільно організовувати потокове виробництво (потрібні занадто великі капітальні витрати);
-періодичність випуску виробів; при регулярному (ритмічному) випуску доцільно організувати потокове виробництво, а якщо регулярність випуску не дотримується, то доводиться використовувати непотокові методи організації виробництва;
-точність обробки і чистота поверхонь деталей; при високій точності і малій чистоті варто застосовувати непотокові методи.
3.1.2 Технологічна форма організації непотокового виробництва
Непотокове виробництво може бути реалізоване в таких формах: технологічній, предметній і змішаній .
Технологічна форма непотокового виробництва характеризується такими ознаками:
-устаткування (робочі місця) групується за ознакою їх технологічної однорідності і розмірів;
-на робочих місцях протягом планового періоду обробляються різні предмети праці, тому що випуск їх невеликий;
-предмети праці переміщаються в процесі виробництва складними маршрутами (від дільниці до дільниці, часто із потраплянням на проміжні склади).
Технологічна форма непотокового виробництва виникла природним шляхом у процесі еволюції виробництва, тому для неї характерні всі класичні ознаки непотокового методу організації виробничих процесів.
Іноді в рамках технологічної форми непотокового виробництва виділяють: одиничний і партіонний види організації виробництва.
Одиничний вид – деталі і вироби виготовляються одиницями чи невеликими повторюваними партіями. Одиничний вид характерний для одиничного і дрібносерійного виробництв.
Партіонний вид – деталі і вироби виготовляються періодично повторюваними партіями. Партіонний вид характерний для серійного виробництва.
При виготовленні деталей у невеликій кількості для разових замовлень чи малих серій (одиничне і дрібносерійне виробництво) за партію деталей береться їх кількість, що дорівнює загальній потребі в них (одиничний вид).
Якщо деталі потрібні періодично або постійно, але їх обробкою устаткування повністю не завантажене (серійне виробництво), визначають оптимальну величину партії деталей, яка запускається періодично у виробництво (партіонний вид). Оптимальна величина партії визначається залежно від конкретних виробничих умов, тому що величина партії впливає на ефективність виробництва.
Збільшення величини партії деталей призводить до такого:
-зменшення числа переналагоджень устаткування (зменшення витрат на підготовчо-заключні роботи);
-збільшення незавершеного виробництва, складських площ.
Оптимальним є такий розмір партії деталей, при якому загальні витрати на їх виготовлення будуть мінімальними.
Необхідна кількість устаткування в непотоковому виробництві розраховується за групами однотипних верстатів (устаткування) таким чином:
Отримана в результаті розрахунку кількість устаткування (якщо отримане дробове число) округляють у бік збільшення до найближчого цілого.
Відношення розрахункової кількості устаткування до визначеної називають коефіцієнтом завантаження устаткування
У непотоковому виробництві застосовується, як правило, універсальне устаткування, розроблення технологічних процесів носить індивідуальний характер.
Особливості (недоліки) непотокового виробництва:
-низька ефективність виробництва;
-виробництво складне в організаційному відношенні.
3.1.3 Предметно-групова форма організації непотокового виробництва
При предметно - груповій формі організації непотокового виробництва створюються предметно-замкнені дільниці (ПЗД) і предметно-групові дільниці (ПГД).
Предметно-замкнені дільниці
Предметно-замкнена дільниця – підрозділ підприємства, на якому виконуються, як правило, усі (від першої до останньої) чи більшість операцій, необхідних для повної обробки деталей або збирання складальних одиниць у даному цеху.
Основні ознаки класифікації деталей і складальних одиниць, що можуть бути використані при формуванні ПЗД, такі.
Складальні ПЗД:
-програма і повторюваність випуску (запуску) виробів;
-конструктивна і технологічна однорідність виробів;
-габаритні розміри (маса) виробів.
Обробні ПЗД:
-застосовність деталей (оригінальні, уніфіковані, стандартні);
-число і повторюваність випуску деталей (одиничний, серійний, масовий випуски);
-вид матеріалу (чорні, кольорові метали тощо);
-метод одержання заготовки (лиття, кування тощо);
-розміри (маса), точність обробки;
-технологічна і конструктивна подібність деталей.
Переваги створення ПЗД:
-підвищується відповідальність робітників і майстрів за виконувану роботу;
-зменшуються міждільничні зв'язки і спрощується оперативно-виробниче планування;
-з'являються передумови до переходу в умовах серійного виробництва до потокових методів.
Для ПЗД характерні всі недоліки непотокового виробництва.
Предметно-групові дільниці
Сутність цього методу полягає в розробленні технологічного процесу і технологічного оснащення (інструментів, пристосувань, прес-форм, ливарних форм тощо) для групи подібних одна до одної деталей або технологічних операцій, для яких потрібне однотипне устаткування й оснащення.
Переваги створення ПГД:
-устаткування розміщується за ходом технологічного процесу (як у потоковому виробництві), що дозволяє мінімізувати транспортні витрати;
-відсутній час на переналагодження верстатів, що призводить до зниження собівартості обробки деталей, підвищення продуктивності праці і збільшення коефіцієнта використання устаткування;
-спрощуються цехове оперативно-виробниче планування і управління за рахунок скорочення зовнішніх зв’язків кожної дільниці;
-підвищується ступінь саморегулювання дільниці внаслідок збільшення внутрішньовиробничих зв’язків.
Для ПГД характерні всі недоліки непотокового виробництва.
3.1.4 Змішана форма організації непотокового виробництва
Дана форма має ті самі переваги і недоліки, що й дві розглянуті вище форми, але при цьому з’являються додаткові труднощі в організації виробництва:
-технологічний процес розривається на окремі частини, якщо операції, що виконуються поза межами ПЗД (ПГД), не початкові і не кінцеві;
-знижується відповідальність працівників ПЗД (ПГД) за терміни виготовлення деталей і їхню якість;
-значно подовжується маршрут руху деталей у зв’язку з переміщеннями їх на інші дільниці (інші цехи) і зростає тривалість виробничого циклу за рахунок збільшення часу транспортування;
-ускладнюється цехове планування;
-з’являються оборотні запаси між дільницями, що викликає потребу в складських приміщеннях і обумовлює зростання незавершеного виробництва.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.