Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології), страница 5

Для К.Маркса головною є ідея держави як диктатури того чи іншого класу.Пролетаріат повинен виконати головну місію-ліквідувати експлуатацію, здійснити революцію, остаточно ліквідувати класи. До того ж теорія Маркса переконувала ніби то соціалізм несе смерть бюрократії,а пролетаріат коли прийде до влади зможе знищити бюрократію. Але насправді це твердження зазнало краху


8. У вченні Ш. Л. Монтеск’є суспільство і держава чітко розмежовуються, утворення держави розглядається як об’єктивний процес. Суспільний договір трактується як акт прийняття основних законів держави, що регулюють стосунки між народом і правителями. Головна мета держави – правове розв’язання суперечностей між людьми і суспільними групами. Якщо громадянин не підкоряється вимогам правопорядку, держава має право застосувати силу. Виділяє помірні, де стосунки між громадянами і правителями базуються на правових нормах (монархія, аристократія, демократія) і непомірні, де влада сконцентрована в руках однієї особи чи органу і здійснюється свавільно (деспотія) форми праління. Характеризуючи республіканське і монархічне правління, зазначає, що за республіканського правління верховна влада перебуває в руках народу чи його частини, республіка ж може бути аристократичною чи демократичною, а при монархічному правлінні править одна людина з допомогою встановлених законів. Монархія спирається на честь, республіка – на доброчесність, деспотія – на страх.

У моделі держави обгрунтовується ідея конституційного правління. Вільна держава базується на принципі розподілу влад. Щоб гарантувати безпеку громадян і забезпечити їм політичну свободу, встановити правове регулювання стосунків між державою і громадянами, слід розділити законодавчу, виконавчу і судову влади. Розподіл влад і компетенцій кожної нерозривно пов’язаний із конституцією держави.


9. Державі передує природний стан суспільства. Характеризуючи цей стан по-різному, теоретики приходять до висновку, що держава створена в результаті суспільного договору. Вона є продуктом людського розуму. В додержавному суспільстві не була гарантована безпека і законність, тому люди, добровільно обмеживши свою свободу, передали частину природних прав монарху в обмін на закон.

Для природного людського стану властива “війна всіх проти всіх”, оскільки люди недоброзичливі і егоїстичні. В інтересах миру їм необхідно відмовитись від своїх політичних прав, передати їх державі, яка зможе примусити кожного дотримуватись прийнятих рішень. Держава наділяється необмеженими повноваженнями стосовно підданих, окрім права на їхнє життя. Верховна влада не пов’язана ніякою угодою зі своїм народом, бо піддані уклали угоду не з нею, а між собою. Виключаються будь-які форми контролю над верховною владою з боку суспільства. Суверенові належать всі види влади, він не підлягає суду, стоїть вище законів, які і встановлені ним самим. Важливою функцією держави є контроль і регламентація духовного життя, щоб громадянам не проповідували погляди і вчення, які б привели їх до думки, що вони мають право не підкорятись верховній владі. Сильна держава породжена людськими вадами. Верховна влада абсолютна, але не тотальна. Вона не може втручатись в особисті справи громадян, зокрема, економічну діяльність.

Основна ідея концепції Гоббса полягяє у теоретичній розробці сценарію авторитарної модернізації, що передбачає жорстке обмеження політичної свободи при гарантуванні економічної. Відмова від політичної свободи повинна стримати зіткнення політичних інтересів різних груп, забезпечити сприятливі умови для економічного зростання. Обгрунтовує реставрацію абсолютної монархії.


10.Лібералізм та неолібералізм проголошують свободу особистості та інших громадянських і політичних прав індивіда. Та на відміну від лібералізму неолібералізм  поруч із абсолютною цінністю приватної власності, прав і свобод громадян не заперечує необхідність врахування суспільних інтересів та державної участі не тільки в економіці, але і в соціальних програмах, в той час коли лібералізм проголошує обмеження сфери діяльності держави.