Відповіді на екзаменаційні питання № 1-30 з дисципліни "Політологія" (Формування політичних доктрин. Давньоримська політична думка. Екстремістські ідеології), страница 10

19.   Основними представниками народницького напрямку  були Грушевський, Лащенко, Шелухін. Вони досліджували історію укр. народу  з т.зору можливості федеративних зв’язків з ін. народами. Вони обгрунтовували можливість федеративних зв’язків України з Росією, Білорусією, Литвою та ін. народами, з якими У. підтримувала історичні зв’язки. Грушевський розробив модель федерації У. з Росією, згідно якої У. у складі федерації повинна мати автономію, тобто самостійно розв’язувати всі питання ек-го, політ. і культурного розвитку, мати своє законодавство, суд, администрацию, армию і в лише деяких спільних із Росією питаннях виконувати постанови спільного уряду, до якого вх. представники У. в пропорц. кількості щодо її населення  і населення всієї Росії. Грушевський розробляє класичну модель Федерації. До загальнодерж. справ віднос. питання війни і миру, міжнар. угоди, спільне командування армією. Мати єдину фінансову сис-му, митницю, пошту. В У. повинен бути власний законодавчий орган – сейм, який обиратиме виконавчий комітет, щоб представляти інтереси У. у РФ. Лащенко більше уваги приділяє історії Київ-ї Русі. Шелухін розробляє психологічну теорію федерації. Він вваж., що для У. найкращою буде така форма політ. правління як республіка, що базується на федеративних засадах. Наголошує на добровільному вступу до федерації. Народи повинні досягти високого  рівня правосвідомості, поваги до прав і моралі, розуміння цінності людської свободи і гідності. А ті народи, які розв’яз. політ. питання з викор. грубої сили ще “не доросли” до федерації. Ш. висловлює ідею, що на У. повинна бути утворена своя федерація між Галичиною і Наддніпров’ям.


20.К.Р.:Початки української політичної думки, як і української державності, припадають на часи К.Р.  одного з найбільших і наймогутніших державних  утворень. Суспільно-пол. думка тісно пов’язана з буттям українського народу, з його історичною долею. Тому її характерною особливістю є ідеї свободи і справедливості, добра і правди. Усе це багатство ідей становить теоретичну основу, на якій виростають вимоги національної незалежності та соціального визволення, утвердження справедливого демократичного ладу.

У 9-12 ст. В К.Р. відбулося формування феодального суспільства і, звісно, стали розвиватися держава і право, політ. погляди, наука, літ-ра, філософія тощо. Важл. у роль у цьому процесі, як і у всьому житті,  відігравало християнство, яке сприяло розвиткові духовного життя, економічних і культурних зв’язків К.Р. з Візантією та іншими європейськими країнами.

У сусп.-політ. думці К.Р. того періоду висувалися ідеї об’єднання удільних князівств навколо престолу великого київського князя, самостійності і незалежності Русі тощо. Сусп.-політ. ідеями були пройняті літописи. Напр., “Повість минулих літ” – подаються відомості про діяльність князів, про боротьбу із зовнішніми ворогами, про народні повстання у К.Р.. Основна політ.ідея – велич, єдність і незалежність Русі. Адже зміцнення політ-ї влади великого князя і згуртування навколо нього усіх князів – це запорука припинення княжих міжусобиць і руйнування держави.

Мономах у свойому “Повчанні” застерігав своїх синів-князів не тільки не чинити самим, а й заборонити “служивим” творити беззаконня. Князь є носієм закону і законності, на цьому грунт-ся його діяльність, у цьому сила його князівської влади. Мономах підкреслював, що князь мусить володіти військовою ситуацією і добре знати військову справу. Отже, поряд з моральними думками в “Повчанні” містилися практич. настанови щодо керівництва держ-ю та управ-ня підданими, ведення війни, самовідданої праці.

Важл. Знач.  у розвитку державно-політ-ї думки у К.Р. мало “Слово о п-у Ігоревім”, у якому визначне місце посідали актуальні політ. питання, зокрема проводилася ідея необхідності політ. об’єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби.

У політичній діял-ті Данила Галицького реалізувалися державницькі погляди: усвідомлювалася геополітична та історична визначеність європейського характеру укр. народу; створювалася модель держ. упр-ня, яка не поступалася тогочасним європейським інститутам.