Реконструкція ділянки виробництва нітроцелюлозної емалі НЦ-132 чорного кольору, страница 2

          Використання синтетичних плівкоутворюючих речовин дозволило значно розширити сировинну базу лакофарбової промисловості, а також створити нові, більш досконалі  лакофарбові матеріали, що принципово неможливо одержати на основі тільки природних продуктів. Використання синтетичних плівкоутворючих дозволило вирішити проблему одержання довговічних  атмосферо-, термо- і хімічно стійких покриттів з високими декоративними властивостями, що відповідають вимогам сучасної техніки. До їхнього числа варто віднести матеріали на основі поліефірів, эпоксидних олігомерів, олігоуретанів, олігоорганосилоксанів, політетрафторэтилена і деяких інших.

          В даний час лакофарбова промисловість продовжує розвиватися, відповідно до подальшого поліпшення якості і підвищенням довговічності лакофарбних матеріалів, перерозподілом частини деяких видів сировини, скороченням застосування дорогих і токсичних органічних розчинників. Передбачається подальше збільшення виробництва лакофарбових матеріалів на основі синтетичних плівкоутворюючих. Це дозволить звести до мінімуму споживання рослинних олій, у тому числі харчових, у лакофарбовій промисловості.

          Незважаючи на загальну тенденцію до скорочення випуску і використання лакофарбових матеріалів розчинного типу, їх частка залишається ще досить велика. Це визначає актуальність пошуку більш ефективних технологічних рішень їх виготовлення, що і послужило основною метою цієї роботи.

1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД

1.1 Розвиток та значення целюлозних лаків.

Жирні масла, натуральні смоли, натуральні бітуми, рослинні барвники та велика кількість мінералів ще у давні часи використовувались у якості лакофарбової сировини, але целюлозу для цієї мети почали використовувати лише у ХХ сторіччі.

          Багато основних відомостей о хімічних властивостях целюлози, яка широко розповсюджена у природі як основна сполука рослинної та животної тканини, були відомі ще у першій половині ХІХ століття. Але отримати з неї сировину, придатну для практичних цілей, вдалося тільки у другій половині тогож ХІХ сторіччая.

          Незадовго до середини століття, у результаті обробки азотною кислотою речовин що містять целюлозу, вперше був отриманий вибуховий та горючий продукт (1833 р. Браконно, 1845р. Шенбайн, 1846 р. Отто ). Тоді ж ставилися досліди по отриманню з целюлози штучних волокнистих речовин (1855 р. Аудемар ). Винахідником штучного шовку з целюлози вважають Шардоне (1884 р.). Шовк, названий його ім’ям, пережив епоху розквіту в багатьох європейських країнах, але ця епоха тривала недовго в наслідок розвитку мідно-аміачного та віскозного способів виробництва штучного волокна [1].

          Целулоід, що містить нітроцелюлозу з камфорою, котра служить пластифікатором що желатинює, був вперше запропонований Гіаттом у

1870 р. [1].

          Початок застосування нітроцелюлози у лакофарбовій промисловості відносять приблизно до 1880 р. коли була встановлена придатність касторової олії у якості пластифікатора. Патент, виданий у 1882 р. Стивенсу на застосування у якості розчинника амілацетату, можна вважати приблизно початком виробництва та застосування нітролаків. Десятьма роками пізніше був виданий патент Крейну, по імені якого названа суміш розчинників до цапонлаку [1].

          Ці патенти не давали ще можливості отримати лак у сучасному розумінні, оскілки вживані у той час розчинники, наприклад етер, ацетон, спирт та амілацетат, не забезпечували отримання гарної плівки покриття. „Розчин колодія” використовувался спочатку тільки як лікувальний препарат.

          Інтенсивний розвиток виробництва нітролаків було обумовлено положенням, що створилось у 1918 р., коли виникло питання о необхідності раціонального використання великих післявоєних запасів нітроцелюлози у вигляді піроксиліну. Лакофарбова промисловість поступово опанувала цей продукт та почала накопичувати досвід в області його застосування. Незабаром були винайдені низьков’язкі сорта нітроцелюлози, що створило більш сприятливі предумови для виробництва лаків. Майже одночасно йшов розвиток великої хімічної промисловості, яка стала поставляти велику кількість розчинників, а пізніше ще й пластифікаторів [1].