Теоретичне обґрунтовування цеху з виробництва напівфабрикатного лаку ПФ-060, страница 17

7.1.4. Згідно ОНТП 10-90  II приміщення цеху відповідають категорії Б. З класифікації пилу, з небезпекою запалювання та вибуху у приміщеннях, приміщення цеху відносяться до    ІІ  класу. Цей клас включає у себе вибухонебезпечний пил з нижньою концентраційною межею запалювання 15-65 г/м³ (деревна мука, торф, барвники та ін.)

Щодо ступені безпеки ураження електричним струмом  лабораторії згідно ПУЄ –84.11    відносяться до приміщень з звеличеною безпекою, клас зон приміщення  П- II та  П-  IIа.

Площа виробничого приміщення на одного робітника - 4,5 м², об’єм – 15 м³. Приміщення можуть бути одноповерховими та багатоповерховими. Висота поверху багатоповерхової будівлі (від підлоги драбинного майданчика даного поверху до підлоги драбинного майданчика вище лежачого поверху) повинна бути не менш 3м згідно СніП 11-90-81.

7.2 Промислова санітарія.

7.2.1. Метеорологічні умови та чистота повітря у робочій зоні.

У цехах лабораторії метеорологічні умови обираються згідно з ГОСТ 12.1.005-88 з обліком категорії праці за енерговитратами. Згідно ГОСТу для даної лабораторії обираємо допустимі параметри та зводимо у таблицю 7.4.

Таблиця 7.4.Допустимі параметри метеорологічних умов.

Для створення слушних умов повітряного середовища у приміщеннях використовують вентиляцію та кондиціювання згідно з СН 245-71. А також у холодний період року – опалення.

Вентиляція буває природна (тепловий натиск чи дія вітру) та штучна (вентилятори, ежектори та ін.). Також ставлять і кондиціонери (підтримка постійних чи змінюючих по завданій програмі параметрів повітря).

Частіш усього та економічніше (електроенергія) застосовувати місцеві (локальні) вентиляційні системи, шафи, котрі уловлюють шкідливості у місцях їхнього виділення та запобігають їхньому перемішуванню з повітрям приміщення.

У хімічній промисловості застосовується центральна опалювальна система. Найбільш сприятливим для підприємства є повітряне опалення, теплоносієм є підігріте повітря. Системи ці можуть бути опалюючими (рециркуляція повітря) та опалювально – вентиляційними (свіже повітря підігрівається, опалює та одночасно відбувається вентиляція), СНіП 2.04.05-86 [14]  та [2]. Але частіш усього застосовують водяне опалення.

7.2.2 У хімічних лабораторіях використовується природне та штучне освітлення.

Природне (денне світло) – бокове, поверхове та комбіноване. У залежності від розряду зорових робіт згідно з вимогами СніП П-4-79 [17] визначаються нормативні значення коефіцієнту природного освітлення (КЕО,%) :

КЕО = Е_зовн / Е_нар * 100 %

Е_зовн – освітлення у даній крапці приміщення ;

Е_нар – освітлення під відкритим небом.

Для захисту від осліплюючої дії прямих сонячних променів у світових проймах використовують наступні пристосування: жалюзі, сонцезахисні козирки, штори та ін.

А також у лабораторіях застосовується допоміжне штучне освітлення, загальне (лампи) та комбіноване (світильники типу ВОД, ГПМ- 500, УПМ –500). При відключенні робочого освітлення передбачене аварійне освітлення (спеціально, окремо підключені світильники, лампи накалювання та люмінесцентні).  Штучне освітлення визначається СНіП II – А. 9-71 та вичислюється з формули:

для ламп накалювання:

для люмінесцентних:

де F – світовий потік 1 лампи, лм

E – нормоване освітлення

S – площа приміщення, м²

Z –поправочний коефіцієнт світильника (1.1 –1.3);

R –коефіцієнт запасу;

n –число світильників;

m –число люмінесцентних ламп у світильнику;

u –коефіцієнт використання, залежний від типу світильника, показника, приміщення, відблиску і ін.; находиться у межі 0.55 – 0.60.