Електронні апарати як об'єкт виробництва, страница 3

Зараз основними напрямками розвитку ЕА, які дають змогу виріш^ати завдання зменшення габаритів та маси апаратури, підвищення її надійності та технологічнооті, є мікромініатюризація апаратури, підвищення ступеню інтеграції танкомплексний підхід до розробки, конструювання та технології виМікромініатюризація - мікромодульна компоновка елементів із застосуванням інтегральної та функціональної мікроелектроніки. При мікромодульній компоновці елементів впроваджують мікромініатюризацію дискретних ЕРЕ та їх складання у вигляді плоских та просторових ( етажерочних ) модулів. Таку компоновку застосовують у спеціальній апаратурі для об'ємного розташування ІС з планарними виводами, що підвищує надійність як самих елементів, так і їх міжз'єднань та забезпечує умови механізованого виробництва та складання.

В основу інтегральної мікроелектроніки покладено використання великих інтегрованих мікросхем, застосування групових методів виготовлення, машинних методів конструювання та проектування ТП виготовлення та контролю.

Функціональна мікроелектроніка заснована на безпосередньому використанні фізичних явищ, що відбуваються у твердому тілі (магнітних, квантових, плазменних та ін.). Елементи створюють з використанням середовищ з розподіленими параметрами. Для керування параметрами вихідних багатовимірних сигналів використовують динамічні неоднорідності середовища, які виникають у визначений час під впливом сигналів керування. Основною технологічною задачею при реалізації функціональної мікроелектроніки є отримання середовищ з заданими властивостями .

Підвищення ступеня інтеграції, який визначається кількістю елементів, розташованих на одиниці площини підкладинки ІС або розташовані на одному кристалі (на одному кристалі з розмірами сторін 4.. .8 мм розташовують до 80000, в перспективі - до 300 тисяч елементів), змінює склад та структуру конструктивних рівней компоновки ЕА - зростає складність елементної бази (модулів першого рівня), зменшується кількість рівнів, знижується складність конструкції та зменшуються габаритні розміри пристроїв.

Трудомісткість виробництва складових одиниць ЕА може бути наведена у такому співвідношенні: механічна обробка 8.. .15%, складання 15.. .20%, електричний монтаж 40.. .60%, налагодження 20.. .25%. Внаслідок цього, основними конструктивно -технологічними задачами виробництва ЕА є:

1)розробка ІС на рівні чарунок та складальних одиниць Е А з високим ступенем інтеграції та вдосконалення технології їх виготовлення;

2)підвищення щільності компоновки навісних елементів на друкованих платах та щільності друкованого монтажу;

3)вдосконалення методів електричного з'єднання модулів першого, дру гого та третього рівнів;

4)механізація та автоматизація складання та електричного монтажу мо дулів другого, третього та четвертого рівнів;

5)розвиток автоматизованих та автоматичних методів, а також засобів налагодження та регулювання апаратури складних РТС;

6)автоматизація операцій контролю функціональних параметрів;

7)  створення гнучких комплексно - автоматизованих виробництв, які функціонують сумісно з системами автоматизованого проектування.

2.2 Історія розвитку електронних апаратів

Словом "інженер" називають людину, яка вміє робити машини, в нашому випадку- електронні апарати.

Інженер за фахом повинен вміти співвідносити історію своєї галузі знань з загальною історією культури своєї країни. Він повинен, наприклад, чітко уявляти собі, яким був рівень знань про зв'язок в часи М.В.Ломоносова, чи міг О.С. Пушкін надіслати телеграму, коли з'явилися телефон, радіомовлення, телебачення.

До початку XVII ст. знання про електрику та магнетизм в "цивілізованій" Європі являли собою неймовірну для нас суміш фактів та вигадок. Наприклад, люди уявляли, що вдень магніт притягує сильніше, ніж вночі, та вірили, що приймання магніту усередину у вигляді порошку подовжує життя.