Дослідження фурфурилгліцидного етера (ЕФУ) як структуроутворювача ненасичених олігоестерамідів, а також інших ненасичених олігоестерів, страница 2

Daracur 1173- це 2- гідроксі-2- метил-1- фенілкарбоксіпропан-1-он, гарний рідкий фотоініціатор, використовується у великій різноманітності УФ- хвиль. Він може використовуватись як розчинник для інших фотоініціаторів, а також і для полімерів Типові властивості  Daracur 1173:

Зовнішний вигляд                                                  прозора рідина

Молекулярна вага, г/моль                                              164,2

Температура кипіння, °С                                                 250

Густина, г/см3                                                              1,074-1,078

Пік УФ-поглинання, нм                                          265-280, 320-335

Хімічна структура :                                                                                .

Irgacur 651- ефективний фотоініціатор, він складається з 2,2- диметоксі-2- фенілацетофенону, суміші титановмістого порошку та інертої глини. Спектр поглинання робить  irgacur 651 пригодним фотоініціатором для офсетного друку.

Типові властивості  Irgacur 651:

Зовнішний вигляд                                         білий кристалічний порошок

Молекулярна вага, г/моль                                                256,3

Температура плавлення, °С                                              63- 66

Пік УФ-поглинання, нм                                                   330-340

Хімічна структура :                                                                      

3.1.2. Методи дослідження

Вміст карбоксильних груп в зразках визначали за допомогою кислотного числа (К.Ч.) у відповідності з ГОСТ 5476-80.

Кількість епоксидних груп розраховували по формулі (3.1 ) у відсотках:

                             ,                          (3.1)

де      d=(V1-V2)- різниця між кількістю 0,1%-го розчину NaOH, що йде на титрування контрольного зразка (V1) та робочого об’єму (V2);

ТNaOH- титр 0,1%-го розчину NaOH, г/моль;

43- молекулярна вага NaOH, г/моль;

g- наважка зразка, що визначається, г

Диференційно- скануюча калоріметрія.

Диференційний сканюючий калоріметр на діатермічній оболонці (ДСК-Д) призначений для вимірювання величин питомої тепло’ємністі та ентальпії при процесах кристалізування та плавління для полімерів, що кристалізуються, та температури склування, з відповідним стрибком тепло’ємності, для аморфних полімерів в умовах квазістанційного лінійного нагріву. У випадку дослідження хімічних перетворень з виділенням (або поглинанням) тепла, можливе фіксування теплових ефектів як при скануванні зразка по температурі, так і в ізотермічних умовах [22 ].

За основу роботу калоріметра покладено принцип диференційного розміщення двох пар однакових термобатарей. В одну з чашочок кожної пари вміщується еталонна речовина, до іншої- зразок, що досліджується. Регеструючи при лінійному нагріві корпусу тепловий потік, можливо знайти значення теплових ефектів, що супроводжують перетворення в полімерах, і температурну залежність тепло’ємності.

Кількість тепла, що виділяється або поглинається при перебігу хімічних перетворень можно оцінити безпосередньо з термограми:

QH = B* S                                         (3.2 )

де     B- постійна колориметра;

S- площина піка, що обмежений диференційним записом та лінією, по який би протікала зміна ентальпії при відсутності теплового ефекту.

При визначенні постійної В як еталонної речовини використовували бензойну кислоту, що атестована по величині теплоти плавління.

При дослідженні кінетичних закономірностей тужавіння по тепловиділенню наважка зразка, що досліджується, бралась у кількості 0,150±0,015. 10-3 кг. Як зразок використовували модельні ОЕА, ЕФУ, ацетанілід, п-нітроацетанілід, малеїновий ангідрид, сукцинамід та компзиції на їх основі.

Твердість плівок визначали на маятниковому приладі МА-3 за ГОСТ  5233-89.

Дослідження процесу тужавіння проводили в тонких плівках. Перед отвердненням на підложці плівкотвірної речовини, що нанесен методом наливу, витримувались на повітрі протягом 10 хв під кутом 45° (для отримання плівок товщиною 25±5 мкм). Тужавіння плівок здійснювали в термостатованій шафі при заданій тепературі. Товщину покриття вимірювали мікрометром у відповідності за ГОСТ 8832-76.

Адгезію визначали методом решітчатих надрізов згідно за ГОСТ 15140-69.