Розробка лінії фарбування шаф для електроустаткування, страница 9

Розчинення - видалення водонерозчинного забруднення (олії) за допомогою органічного розчинника, його емульсії чи в воді водяного розчину ПАР, що підсилює розчинення.

 Витиснення. У результаті впливу ПАР забруднення скоріше витісняється, чим, емульгується. Витиснення підсилюється при механічному впливі. Приклад - стру­минне очищення.

Механічне збивання при великих швидкостях руху деталі. Прикладами такої тех­нології можуть бути: водо- та пароструминне очищення, ультразвукова, електрична, повітряна та ін.

мал. 3.2. механізм знежирення поверхні

Дефлокуляция - дроблення забруднень на дрібні частки і підтримка їх у дисперсному стані у водяному середовищі.

Якість знежирення звичайно контролюють по чистоті поверхні. Існують кількіс­ні та якісні (експрес) методи оцінки чистоти знежиреної поверхні. Укажемо на деякі з них:

- Тест білого рушника. Поверхню протирають білим рушником та перевіряють ступінь його забруднення. Наявність відбитка на рушник свідчить про неякісне очищення поверхні.

- Тест на краплю води. Гарне розтікання краплі води на поверхні говорить про якісне знежирення, збирання в кульку - про погане.

- Тест на краплю спирту - проводять аналогічно тесту з водою. Відмінність полягає в тому, що замість води беруть розведений розчин изопропанола.

- Тест із використанням липкої стрічки. На суху знежирену поверхню  наклеюють смужку липкої стрічки. Потім її видаляють та переглядають на листі білого папера.

Наявність забруднень - результат поганого очищення поверхні.

3.3.1.2     Фосфатування поверхні

Фосфатні покриття використовують для поліпшення адгезії покриттів та уповільнення поширення підплівочної корозії. Їх наносять на добре очищену поверхню сталі, іноді кольорових металів. У залежності від структури фосфатів, що утворяться розрізняють аморфне фосфатування та кристалічне.

Залізофосфатні покриття.

Приобробці сталі кислими солями ортофосфатної кислоти й одновалентних металів на поверхні утвориться шар аморфного фосфатного заліза, маса якого коливається від 0,03 до 0,07мг/м2. Нанесення таких шарів вважають найбільш  зручнимта вигідним способом підготовки поверхні під покриття  порошковими фарбами. Утворення фосфатної плівки зв'язано з протіканням хімічних реакцій. Спочатку при контакті металу з кислим фосфатним розчином відбувається його розчиненняз виділенням водню:

                     Fе + 2Н+ →  Fе2+  + Н2 ↑.                            [1,10]

При наявності в розчині кисню чи інших окислювачів залізо змінює свою  валентність, переходить із двовалентного в тривалентне:

                     2Fe2+  + 2H + ½O2  → 2Fe3+  +  H2O                [1,10]                                      Далі відбувається утворення фосфатного покриття за участю іонів трьох- та
двовалентного заліза:    

3+   + РО4 3–   → ↓FеРО4                            [1.10]

Fe3+   + 3(OH )  → ↓Fe(OH)3                      [1.10]

3Fe2+   + 2PO4 3- →  ↓Fe3(PO)2                       [1.10]

Окислювачі – нітрити, нітрати, хлорати, перхлорати, пероксиди, а також спеціальні органічні речовини прискорюють утворення покриття. У залежності від речовин що використовуються, застосовують розчини з рН від 3,0 до 5,0 та від 4,5 до 6,0. Фосфатні покриття, ізолюючи активні центри поверхні, уповільнюють  корозії металів. Такі покриття ідеально підходять для чорних металів, але в модифікованому виді можуть бути нанесені й на інші метали - алюміній, цинк,  сплави та гальванізовані метали.

Цинкфосфатні покриття   

Фосфатування солями цинку приводить до утворення покрить кристалічної структури. Вони мають сірий колір та добре зчіплюються з металом. Таке фосфатування є більш дорогим у порівнянні з нанесенням аморфного фосфату заліза, алевоно дозволяє одержувати більш якісні покриття та вважається кращим варіан­том підготовки поверхні при фарбуванні порошковими лакофарбовими матеріалами.Його застосовують в автомобільній промисловості, приладобудуванні та інших галузях, де великі витрати виправдуються високою якістю.