Сільськогосподарське виробництво у селянському господарстві Харківської губернії, страница 13

Крім того, треба враховувати ряд негативних наслідків від ліквідації великих приватновласницьких володінь. В економічному плані – це зменшення товарності і більша натуралізація сільського господарства, зменшення врожайності і валових зборів сільськогосподарської продукції. В політичному та правовому – це прецедент, що порушував поняття про „недоторканість” приватної власності. В культурному – повне „омужичування” сільської місцевості і т. ін.

Інша річ – що штучні перешкоди по мобілізації надільного землеволодіння та гіпертрофована підтримка державою дворянського землеволодіння заважали переходу землі до більш ефективних власників, що об’єктивно діє в умовах ринку.

Наступне питання – чи існували можливості для поліпшення господарства в його первинних розмірах шляхом підвищення ефективності господарювання? Аналіз вза'ємозвязків показників забезпеченості землею, щільності населення та висоти врожайності показав існування між ними тісного взаємозв’язку. Це наочно видно з графіка 126. Більш висока щільність населення у північно-західних повітах губернії, порівняно з південно-східними, а звідси – і значно менші середні розміри землеволодіння змушували селянське господарство підвищувати рівень сільськогосподарського виробництва для того, щоб задовольнити принаймні мінімальні потреби господарства. Це позначалось на висоті врожайності зернових культур, а звідси – і на розмірах валових та чистих зборах зернових культур. При цьому зазначимо, що за рівнем забезпеченості господарств реманентом та худобою північно-західні повіти не виділялись особливо серед інших повітів губернії. Отже, можливості для підвищення продуктивності селянського господарства існували.

Ще одне важливе питання, яке нам треба з’ясувати – це ступінь гостроти аграрної кризи. При аналізі динаміки селянського господарства протягом пореформеного періоду більшість дослідників приходить до висновків про наростання кризи. Ці положення переважно ґрунтуються на вивченні статистки землеволодіння, що показувала перманентне зниження показника кількості землі на душу селянського населення. Однак слід зазначити, що розмір землеволодіння на душу населення хоч і важливий показник добробуту селянства, але не вирішальний, адже важливою є не забезпеченість землею сама по собі, а кількість прибутку, що може бути отримана з цієї землі.

Нами було проаналізовано динаміку найважливіших показників селянського господарства Харківської губернії у другій половині XIX – початку ХХ ст. На основі цього аналізу було поставлено питання про перспективи його розвитку при збереженні довгострокових тенденцій, що намітилися в дореволюційний період. Для цього було побудовано імітаційно-прогностичну модель альтернативного розвитку селянського господарства в 1916-1921 рр. Виходячи з реальної ситуації 1917-1921 рр., було висунуто гіпотезу про регрес селянського господарства на початку ХХ ст.

Початковий, і дуже відповідальний етап аналізу – вибір перемінних.

Найважливішим показником виробничої діяльності селянського господарства є кінцевий вихід сільськогосподарської продукції – продуктів рослинництва й тваринництва. Зважаючи на те, що землеробське виробництво селянського господарства носило яскраво виражений зерновий характер, причому в зборах зернових більше 90 % приходилося на п'ять зернових культур – ярову й озиму пшеницю, озиме жито, ячмінь і овес, збори (без урахування насіння) цих зернових культур на селянських надільних землях у ціновому вираженні і склали перший динамічний ряд.

Спеціальних відомостей по статистиці продукції тваринництва в Харківській губернії, як і у всій Росії не збиралося. У нашому розпорядженні є тільки дані по динаміці загального поголів'я худоби, причому без виділення окремо селянської. Однак, з огляду на те, що частка селянської худоби складала більше 80 % (на  1900 р.), можна ці дані вважати репрезентативними і для вивчення динаміки поголів'я селянської худоби. Таким чином, кількість худоби в сільській місцевості (у вартісному вираженні) стала другим показником, включеним в аналіз.