Гідрогеохімія (геохімія підземних вод): Навчальний посібник, страница 55

Однією з основних задач сучасної гідрогеохімії є вивчення антропогенного забруднення підземних вод з метою з’ясування його впливу на існування різних екологічних систем. Такий підхід дозволив сформулювати поняття про – еколого-гідрогеохімічні дослідження як виявлення особливостей геохімії підземних вод у зв’язку із їхнім антропогенним забрудненням. Комплекс цих досліджень включає:

а)    встановлення джерел забруднення підземних вод;

б)   визначення шляхів та умов надходження компонентів – забруднювачів у підземні води;

в)   виділення антропогенних гідрогеохімічних аномалій;

г)    з’ясування особливостей водної міграції компонентів – забруднювачів;

д)   вивчення факторів і процесів формування хімічного складу підземних вод в умовах антропогенного впливу;

е)    еколого-гідрогеохімічне районування (за ступенем забруднення підземних вод) території досліджень;

є)    прогноз розповсюдження та наслідків забруднення.

Еколого-гідрогеохімічні дослідження можуть проводитися на основі існуючих методик (О. Гроздова, 1987; В. Суярко, 1997 та ін.). Гідрогеохімічне опробування супроводжується відбором проб поверхневих стоків і донних осадків із забруднених водоймищ. Якщо джерелом забруднення є виробниче підприємство (завод, фабрика і т. ін.), то на аналіз відбирають проби сировини, готової продукції, а також стічних вод, пилу та інших викидів. Всі відібрані проби надходять до лабораторії на хіміко-аналітичний, спектральний та інші види аналізів, що звичайно застосовуються при гідрогеохімічних дослідженнях. Проте, у деяких випадках для визначення присутніх у підземних водах забруднювачів цього не досить. Наприклад, при вивченні нами впливу Лисичанського нафтопереробного заводу (ЛНПЗ) звичайним методами було виявлено лише незначний спектр забруднення (загальні бітуми). У зв’язку з цим у лабораторії хроматографії Аналітичного центру Російської академій наук (Москва) було проведено визначення забруднювачів на хроматомас-спектрометрі ЛКБ-1091 (Швеція). Отримані результати дозволили виявити у підземних водах зони впливу ЛНПЗ більше 40 органічних сполук різних класів небезпеки та токсичності. Наведений приклад ілюструє необхідність застосування високочутливої апаратури при еколого-гідрогеохімічних дослідженнях.

Складання еколого-гідрогеохімічних карт, на яких графічно відображено розподіл шкідливих компонентів звичайно проводиться в межах перших від поверхні водоносних горизонтів і комплексів. Але при необхідності на них може бути зображено техногенні зміни у підземних водах більш глибокої циркуляції. Для цього використовуються так звані погоризонтні зрізи. До комплекту еколого-гідрогеохімічної графіки звичайно входять такі карти: фактичного матеріалу (точок пробовідбору); хімічного складу підземних вод; розповсюдження окремих компонентів – забруднювачів; розподілу гранично-допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих компонентів; еколого-гідрогеохімічного районування (за ступенем забруднення підземних вод). У доповнення до карти фактів складається кадастр аналізів гідрогеохімічних проб.

Основним параметром при еколого-гідрогеохімічних дослідженнях є гранично-допустимі концентрації (ГДК) хімічних елементів та сполук під якими розуміють максимальні вмісти речовин, що розчинені у одиниці об’єму (або маси) води і які є відносно безпечними для організму людини навіть при довготривалому застосуванні.

В залежності від ступеня зміни якості підземних вод виділяються:

1.  слабкозабруднені води – показники якості води перевищують природні (фонові) значення, які є нижчими або дорівнюють ГДК для того або іншого виду використання;

2.  забруднені води – показники якості води перевищують ГДК;

3.  сильно забруднені води – показники якості води у декілька разів перевищують ГДК і наближаються до показників складу розчину у джерелі забруднення.