Миш’як є досить рухливим у підземних водах. Міграція його відбувається як у формі колоїдів, так і у вигляді розчинних комплексних сполук. Останні відіграють важливу роль у водній міграції елемента. Вони представлені головним чином комплексними аніонами миш’якової (H2AsO3) та миш’яковистої (H3AsO4) кислот, наприклад: H2AsO4, H3AsO3O, Me(AsF6), а також галоїдними - Me2(AsF7), Me(AsCl4) та деякими іншими комплексами. У вуглекислих водах елемента міграція може здійснюватися у газоподібній формі.
Найкраще миш’як мігрує у лужних гідрокарбонатно-(хлоридно)- натрієвих та хлоридно-натрієвих водах. В них його перенос відбувається у вигляді легкорозчинних комплексних сполук із хлором, фтором і бромом. У розсолах вилуження галогенних відкладів, рух яких часто відбувається в умовах соляного карсту, можливою є міграція миш’яку в одній з найрухливіших в умовах гіпергенезу форм – колоїдній.
Геохімічними бар’єрами, що обмежують міграцію миш’яку у окислювальних умовах зони гіпергенезу є позитивно заряджені колоїди ґрунтів, гідроокисли заліза та органічні сполуки. В умовах гипергенезу основним осаджувачем елемента є сірководень при взаємодії з яким миш’як утворює важкорозчинні сполуки (аурипігмент).
Миш'як є отрутою. Його підвищені концентрації в організмі викликають параліч і смерть. Проте мінеральні миш’якові води (з концентрацією миш'яку до 0,7 мг/дм3) використовують при лікуванні захворювань шкіри.
Ртуть – катіоногенний елемент, що належить до важких металів. У природних умовах мінерали ртуті основними серед яких є кіновар – HgS, мають гідротермальне походження. Зустрічається елемент також у рідинній (самородна ртуть) і пароподібній формах.
В межах ртутних і ртутно-сурм'яних родовищ ртуть утворює геохімічні асоціації з As, Sb, B, F, Zn та ін. елементами. Через слабку розчинність ртутних мінералів елемент є пасивним мігрантом у водному середовищі. Розміри водних ореолів розсіювання ртуті не перевищують 100-300 м.
Перенос ртуті у підземній гідросфері здійснюється, в основному, у лужних розчинах, з якими пов’язане і формування більшості її родовищ. Присутність у підземних водах іонів НСО3-, СО32-, Nа+, OH- забезпечує підтримку лужності розчину і збереження рухливості у ньому ртуті, легкорозчинні комплекси якої утворюються, в основному, за рахунок взаємодії з аніонами SО42-, Сl-, Br-, F-, J-, та OH-. Присутність сірководню, звичайно обумовлює формування потужного геохімічного бар'єру, на якому відбувається випадіння елемента з розчину.
У кислих та слабкокислих водах (рН 4-6,5) міграція елемента відбувається у вигляді обмеженої кількості комплексних сполук: HgCl°2, НgS2H-, Нg(SH)2, і не відрізняється інтенсивністю. З підвищенням лужності (до рН 7,4-7,6) у водах з'являються різноманітні галоїдні – НgС102, НgС13-, НgСl42-, HJ+, НgF20, НgВr+ гідроксильні - Нg(ОН)+, Нg(ОН)02, тіосульфатні – Нg(НS)3-, НgS22-, НgS2H та інші комплекси. У вигляді простого катіона – елемент переноситься в газоподібному стані.
Ртуть є одним із найшкідливіших для організму людини і тварин елементом. Високі концентрації її спричиняють ракові захворювання, хвороби крові, серця, нирок, розлади нервової системи.
Золото. Середній вміст золота в земній корі 5-10-7 %. У магматичному процесі воно асоціює з телуром, селеном, сріблом, сіркою, міддю, вісмутом, миш'яком та вольфрамом. Незважаючи на великий інтерес до питань розчинності і переносу золота в гідротермальних (гіпогенних) і гіпергенних розчинах, форми його міграції вивчено недостатньо.
Експериментальні дослідження вказують на перехід золота у розчинну форму лише під дією сильних кислот і окислювачів у далеких від природних умов концентраціях.
Про міграційну активність золота поблизу проявів гідротермальної мінералізації можна судити за розмірами його первинних ореолів, що, як правило, не перевищують десятків метрів.
Характерною рисою водної міграції золота є його легка відновлювальність і схильність до комплексоутворювання.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.