3.1. Характеристика осередків ураження при надзвичайній ситуації техногенного походження
Безпосереднім наслідком НС техногенного характеру є виникнення осередків ураження, під якими розуміють території, що опинилися в зоні дії їх уражаючих факторів. Саме в осередку враження відбуваються великомасштабні руйнування, пожежі, забруднення (зараження) довкілля, загибель людей, сільськогосподарських тварин, рослин, великі втрати матеріальних цінностей тощо. Тому в комплексі заходів з захисту населення та ОЕ від наслідків НС важливе місце займають виявлення та оцінка обстановки (радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної та ін.), що склалася в осередку враження під впливом НС. Це робиться з метою своєчасного застосування необхідних засобів захисту та обґрунтованих рішень керівного складу про проведення АРІНР, медичних та інших заходів з надання допомоги враженим, а за необхідністю – евакуації населення та матеріальних цінностей. Виявити обстановку при НС можливо двома методами: методом прогнозування і за даними розвідки. Виявлення обстановки методом прогнозування дає наближені характеристики, однак дозволяє своєчасно вжити заходів з організації захисту людей, обрати найбільш цілеспрямовану дію формування та поставити завдання розвідці, яка уточнює отримані методом прогнозування результати при фактичних НС. Метод прогнозування може використовуватися також для своєчасного вжиття необхідних заходів щодо захисту населення в процесі моделювання можливої ситуації при виникненні тих чи інших НС. Виявлення обстановки за даними розвідки хоча й вимагає значного часу, але відображає фактичний її стан.
З численних осередків ураження, які виникають унаслідок НС техногенного характеру, найбільш значні за масштабами є осередки, що створюються під час аварій на радіаційно-, хімічно-, вибухово- та пожежонебезпечних об’єктах.
Характеристика осередків ураження при аваріях на радіаційно небезпечних об’єктах. Як уже зазначалося, одним з основних радіаційно небезпечних об’єктів є атомні електростанції. Основа будь-якої АЕС – ядерний реактор (ЯР), де відбувається керована ядерна реакція розпаду урану. Під час тривалої роботи реактора (кампанії) в його активній зоні накопичується велика кількість продуктів ядерного розпаду (ПЯР). Перед завершенням кампанії у відпрацьованому ядерному паливі ПЯР складаються із різних радіонуклідів, більшість з яких є довгоіснуючими (частина короткоіснуючих за цей час устигає вже розпастись), а певна частина (більше 20 %) – леткими та газоаерозольними. При цьому різко підвищується активність ядерного палива (приблизно в 100 млн разів). Вона настільки висока, що відпрацьоване паливо після вивантаження з реактора три роки повинно бути витримано в спеціальному охолоджуючому басейні на самій АЕС (його неможливо навіть транспортувати на радіохімічні заводи для переробки).
Активна зона реактора і сховища відпрацьованого ядерного палива – найбільш потужні, але не єдині джерела ІВ на АЕС. Також джерелами радіації є технологічні контури з теплоносієм (звичайна вода або рідкий метал), системи охолодження реактора, парогенератори, турбіни та інші системи, пристрої і конструкції, де виникає наведена радіоактивність під впливом нейтронів. Усе обладнання АЕС побудовано та експлуатується таким чином, щоб виключити витікання РР у довкілля. Однак забезпечити повну ізоляцію відтворених на АЕС радіонуклідів від біосфери неможливо: будь-яка АЕС у нормальному режимі роботи виробляє (після очищення та зниження активності РР) технологічні викиди і скиди газоаерозольних та рідких радіоактивних відходів у довкілля. Тому з метою захисту персоналу і населення, яке мешкає біля АЕС, а також організації постійного радіаційного контролю навколо будь-якої АЕС утворюються три зони безпеки:
1. Санітарно-захисна зона (СЗЗ) з радіусом Rсзз= 3,0...3,5 км. Це територія навколо АЕС, де рівень опромінення людей в умовах звичайної експлуатації може перевищувати встановлену норму дози. Тут заборонено мешкання населення, виконання будь-яких робіт, розташування об’єктів, крім тих, що обслуговують АЕС, і повинен здійснюватися постійний радіаційний контроль службою АЕС.
2. Зона спостереження (ЗС) з радіусом Rзс = 15...20 км. Це територія навколо санітарно-захисної зони, на яку можуть впливати радіоактивні викиди і скиди. Опромінення людей тут може досягати встановленої норми дози. Тому дозволяється мешкання населення, здійснення сільськогосподарських та інших робіт, розташування ОГД, але тільки за умов постійного радіаційного контролю службами АЕС та цивільної оборони.
3. Тридцятикілометрова зона з радіусом Rз = 30 км. Це вся територія навколо АЕС, яка є потенційно небезпечною у випадку аварії. Тут заздалегідь проводяться, крім загальних, додаткові заходи з захисту населення та персоналу станції (спільно з керівництвом цивільної оборони станції та району розміщення АЕС).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.