Управління безпекою життєдіяльності аналіз та оцінка ризику. Засоби та заходи забезпечення безпеки. Державне управління та нагляд за безпекою життєдіяльності

різноманітних ситуацій, а сам процес оцінки ризику при його відповідності встановленим вимогам динамічним і здатним до оперативного сприйняття та врахування нових вихідних даних, технологій і методів оцінки. Слід також ураховувати як критерій повчальність, котра пропонує, наприклад, для оцінки ризику поширення захворювань забезпечити широке охоплення різних ситуацій з метою розповсюдження отриманих результатів на інші аналогічні події.

Процедура визначення рівня небезпеки (об’єктів та процесів)

Концепція прийнятного ризику містить дві складові, а саме оцінку і керування ризиком. Оцінка ризику – це аналіз походження (виникнення) і масштабів ризику в конкретній ситуації. Головне призначення її – це визначення пріоритетів серед спектра негативних впливів і в зв’язку з цим порівняння застосованих заходів (зіставлення позитивних та негативних факторів, вигод та шкоди). Оцінка ризику запроваджується, щоб визначити причини існуючих проблем. Процес вироблення рішення про те, як усунути причини відповідних небезпек, є керування ризиком. Зіставлення ризиків і встановлення "ризикових" пріоритетів означають їхнє ранжування для визначення прийнятності ризику. Він зіставляється з низкою "ризикових" соціально-економічних та екологічних чинників: вигодою від використання конкретного устаткування, препарату, системи, технології в господарській діяльності; витратами, обумовленими використанням цього устаткування, системи, технології, препарату (повною або частковою забороною, заміною їх іншими тощо); наявністю та можливістю регулюючих заходів з метою зменшити потенційний негативний вплив на навколишнє середовище і здоров’я людини. У зіставленні "неризикових" чинників з "ризиковими" виявляється сутність процесу керування ризиком. Можливі три варіанти прийнятих рішень: ризик приймається цілком, частково або не приймається. Наступний етап – прийняття регулюючого рішення – визначення нормативних актів (законів, постанов, інструкцій) та їхніх положень відповідно до реалізації того типового заходу, який було встановлено на попередній стадії. Даний елемент одночасно об’єднує всі стадії керування ризиком, а також стадії оцінки ризику до єдиного процесу ухвалення рішення, до єдиної концепції ризику. Заключним етапом керування ризиком є контроль і коригування результатів реалізації обраної стратегії з урахуванням отриманої інформації. Контроль полягає в одержанні від менеджерів інформації про збитки, що відбулися, та вжиті заходи щодо їх мінімізації. Він може відбиватися у виявленні нових обставин, які змінюють рівень ризику, спостереженні за ефективністю роботи систем забезпечення безпеки тощо. Визначення пропорцій контролю полягає у виборі типових заходів, які сприяють зменшенню або усуненню відповідного рівня ризику. Такі заходи містять використання попереджувального маркування, обмеження кола користувачів та сфери використання, наприклад, території (полігона, стенда та ін.), повну заборону використання в технологічних процесах за участю людини безпосередньо виробу або технології. Розв’язання двох основних проблем керування ризиками, тобто визначення і розмежування ризиків, з одного боку, і їх розподілу – з іншого, у принципі залежить від культурних та етичних передумов, що склалися на підприємствах