Характер и содержание социально-трудовых процессов в стратегическом управлении инновационным развитием предприятий, страница 2

Теоретики и практики менеджмента в целом сходятся во мнении, что тра­ди­ци­онный подход, при котором генерирование новых идей было прерогативой гени­аль­ных одиночек или обособленных исследовательских отделов, является слишком узким или/и изжил себя. Необходима высокая плотность потока новаторских идей. Поэтому задача постоянного и всеобщего "мозгового штурма" ставится в конечном итоге перед всеми работниками.

Рациональные предложения на всех уровнях управления предприятиями как одна из основных и официально признанных форм инновационной деятельности являются реакцией на изменение самого понимания новизны идеи: совершен­ст­во­ва­ние услуг и технологий, разработка многочисленных модификаций продукции, по­иски путей экономии ресурсов, улучшение качества обслуживания клиентов, из­ме­нения условий организации труда — все то, что потенциально принесёт пользу, обретает тот же статус, что и радикальные инновации(6)

При этом форма собственности принципиально не влияет на уровень инно­ва­цио­нной активности работающих. В тоже время просматривается прямая зависи­мость между уровнем кадровой составляющей потенциала и местом работника в иерархической структуре предприятия.

Вибрані країною моделі інноваційного роз­витку передбачають постійну взаємодію науки з виробництвом на взаємовигідній основі,(7)

Головна проблема поля­гає в тому, щоб з урахуванням накопиченого світового досвіду вибрати й викорис­тати най­більш ефективні в конкретних умовах інструменти управління.(7)

Для розвитку світової економіки питання інноваційного розвитку на макро- та мікроекономічному рівні стають все актуальнішими. Це зумовлено, в першу чергу, усві­домленням позитивної ролі інновацій не тільки для виходу зі складної економічної си­туа­ції, яка характерна саме для нашої держави, а також і для збереження ста­більності розвитку економіки та надання нового імпульсу для зростання в індустріально розвинутих країнах.(9)

Перш ніж перейти до характеристики інноваційної політики різних країн світу необхідно визначитися з сутністю даного поняття. На думку автора, інноваційна по­лі­тика — це діяльність,(9)

процессов. Экономическая деятельность способствует социаль­ному благопо­лучию и образованию разнообразных норм, правил, нравст­вен­ных обя­зательств, обычаев, которые в совокупности формируют общество и являются его атрибу­тами.(11)

Сучасний період в Україні пов’язаний з рішенням багатьох проблем і виходом, насамперед, з структурної циклічної кризи та переходом до соціально орієнтованої ринкової економіки. Для цього потрібно знайти джерела економічного зростання. Світовий досвід показує, що їх декілька. Перше джерело — це більш інтенсивне використання існуючих природних ресурсів. Друге пов’язане з вартістю робочої сили. Третє — одержування прибутку за рахунок розміщення на своїй території екологічно шкідливих виробництв. Але є ще одне джерело — інноваційне [1, с. 3-4]. Цим шляхом ідуть розвинуті країни, і у нашого суспільства є всі передумови орієнтуватися на нього.(15)

Прагнення до економічного розвитку завжди наштовхується на необхідність вирішення інноваційних задач. Кризова ситуація, що склалася в Україні і призвела до падіння обсягів виробництва, бартеризації економіки, порушення платіжної дисципліни, уповільнення інвестиційних процесів, не сприяє активізації інноваційної діяльності. Але очевидно, що і в найближчій, і в довгостроковій перспективі макси­мізація саме інно­ваційного фактора стає вирішальною умовою стійкого розвитку економічної системи.(15)

Социальная политика в целом не обеспечивает защиту социальных, эконо­ми­ческих и профессиональных прав работника, не способствует созданию благо­приятных условий труда и жизни на должном уровне.(19)

Результатом творчества в любой сфере деятельности является инновация, то есть новое решение или оригинальное исполнение [3]. В зависимости от главной цели нововведений определяется приоритетная направленность инновации (рис. 1).