Сучасні демографічні процеси в регіонах України, страница 4

На основі офіційних даних Міністерства Статистики України ми розрахували коефіцієнти демографічного навантаження працездатного населення у працездатному віці особами, старшими від працездатного віку, у 1991 - 2001 рр. і визначено прогнозні значення коефіцієнту на наступні 3 роки. Крім того виявлено основні причини виникнення таких негативних тенденцій на ринку праці України. За результатами розрахунків, у 1991 р. на 1000 осіб у працездатному віці припадало 385 осіб, старших від працездатного віку, у 1995 р. таке співвідношення становило відповідно 402 особи, а у 2001 р. - 443 особи, старших працездатного віку, на 1000 осіб працездатного населення у працездатному віці. Пораховані прогнозні значення показали подальше зростання демографічного навантаження працездатного населення у працездатному віці непрацездатними особами (особами пенсійного віку). Так, у 2002 р. воно становить 448 осіб, у 2003 - 454 особи.

Така тенденція при існуючому рівні падіння народжуваності має низку негативних наслідків. Економічний спад і, як наслідок, скорочення надходжень до Пенсійного фонду, збільшення кількості пенсіонерів (у т. ч. за рахунок працюючих, які мають право на отримання пенсій у ранньому віці), функціонування тіньового сектору економіки зумовили ряд проблем матеріального забезпечення населення непрацездатного віку.

Отже, в Україні є стійка тенденція до зменшення природного приросту населення. У перспективі, виходячи із характеру процесу депопуляції, ми не можемо сподіватися на її послаблення. Так сталося, що у мирний час спостерігається явище, яке було лише в періоди війн чи "свідомої" політики уряду. Наслідком зниження потенціалу відтворення населення є його старіння, особливо в сільській місцевості і, відповідно, зростання демографічного навантаження - тягаря турбот про пенсіонерів та дітей - на працездатне населення у працездатному віці. Головне питання, що постає перед майбутньою міграційною політикою, пов'язане з тим, чи слід зростаюче демографічне навантаження пом'якшувати за допомогою легальної міграції. Нині це питання не турбує нас тією мірою, як буде хвилювати через кілька років, але шляхи подолання проблеми потрібно знаходити ще при її виникненні.

Слюсар Л. І. к. е. н., ІДСД ПАНУ, м. Київ

ШЛЮБНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Шлюбний склад населення - одна з важливих структурних характеристик його визначеності на певному етапі суспільного розвитку, яка характеризує потенційні можливості процесу природного відтворення населення. Адже шлюб - передумова створення сім'ї, і шлюбно-сімейна сфера є традиційною соціально-демографічною

26

базою відтворення населення. Перший Всеукраїнський перепис, проведений у грудні 2001 р., дає нам змогу оцінити зміни, що відбулись протягом останнього десятиріччя.

Показникам рівнів шлюбності та інших процесів формування шлюбного складу населення притаманні коливання, піднесення та спади. Після поліпшення шлюбного стану населення за міжпереписний період 1979 - 1989 рр. (тобто підвищення частки осіб, що перебували у шлюбі, серед чоловіків та жінок шлюбного віку), за 1989 - 2001 рр. шлюбний склад населення України погіршився, відповідні показники знизились як у чоловіків, так і у жінок, у мешканців міст і сільської місцевості. Винятком є лише жінки, що проживають у сільській місцевості Вінницької, Полтавської, Сумської, Хмельницької, Черкаської областей. Частка "охопленого шлюбом" населення шеншилась і у чоловіків і у жінок насамперед за рахунок збільшення абсолютної чисельності й питомої ваги осіб, що ніколи не перебували у шлюбі, а також осіб у "післяшлюбному стані", тобто розлучених та удівців. Винятком є лише зменшення чисельності й частки удів серед сільських жінок, що, скоріш за все, пов'язано з критично нисоким рівнем цього показника у цієї групи населення.