Модели поведения партнеров в процессе функционирования социального института инвестиционной деятельности. Удосконалення системи показників роботи залізничного транспорту в умовах його комерціалізації, страница 83

Самостійна реалізація регіонами своїх прав спричиняє конуренцію між ними, інве­сто­ри не завжди раціонально вкладають кошти. Наслідком цього являються економічні втра­ти в масштабах країни, диспропорції, перешкоди у формуванні територіальної гос­по­­дар­ської системи. Отже, продумана інвести­цій­на політика може дати ефект лише в сукупності змін в інших видах загально­державної еконо­мічної політики (бюджетної, промислової).

Реформування інвестиційного процесу на рівні кожного регіону є особливо важ­ли­вим тому, що в реальному житті ринок існує на конкретній території, тому економічні умови для розвитку пріоритетних і перспективних галузей необхідно створювати на рівні територій. Звідси — регіональний механізм інвестування пови­нен базуватися на голов­ному принципі — прин­ципі створення "точок" економічного зростання, вибору пріо­ри­тет­них та струк­туровизначаючих для кож­ного регіону виробництв, завдяки розвитку яких стане можливим підви­щення ефективності їх функціонування і рівня життя населення.

На рівні регіонів пріоритетні напрямки визначаються, виходячи з спе­ціалізації їх господарства та характеру нагромаджених структурних дефор­мацій. Тому в усіх регіонах формуються свої інноваційно-інвестиційні прі­ори­тети, з огляду на які необхідною є їх відповідність загальнонаціональним критеріям, таким, як збіль­шення кількості робочих місць, розвиток соціальної інфраструктури.

Поліпшенню інноваційно-інвестиційної діяльності та формуванню відпо­від­них регіональних механізмів в умовах ринку сприятимуть розробка довгостро­кових прогнозів нових досліджень; зміщення акцентів у бюджетній політиці на користь експортоорієнтованих галузей і підприємств, які застосовують іннова­ції, освоюють екологічно чисті технології. На думку М. Хепворта, нагромаджені, малорухливі комп­лекси повинні поступитися місцем інноваційним комплексам високих технологій [4].

Отже, потрібна цілеспрямована державна політика антиінфляційного утво­рю­валь­ного характеру, коли кожен регіон володітиме програмою структурних пере­творень економіки, а держава і регіони будуть працювати в режимі син­хронізації. Чим кра­ще діє система управління і господарювання в кожному регіоні, чим повніше вико­ристовуються його природні ресурси та виробничий потенціал для високо­ефектив­ного розвитку властивих йому товаровиробників і ринків; чим повнішими і щільні­шими стають міжрегіональні ринкові зв'язки в про­цесах поглиблення спеціа­лізації і розвитку інтеграції, тим міцнішою стає держава та швидше поліпшується добробут.

Таким чином, для створення міжгалузевого регіонального комплексу важли­вим є посилення інвестиційної активності кожного регіону. Хоча в ряді регіонів вже відпрацьовані механізми збільшення інвестиційної привабливості і задіяні стимули росту ділової активності, територіальний розвиток в цілому характеризується неод­но­рід­ністю. Місцеві органи влади і самоврядування мають сприяти формуванню до­дат­кових інвестиційних джерел (на основі місцевих позик, кредитів у рамках спе­ціальних проектів). Державний вплив на інвестиційну діяльність проявляється в регу­люванні розподілу інвестицій та сприянні підвищення інвестиційної приваб­ли­вості регіонів. Узгодження інтересів держави і регіонів досягається перетворенням регіо­ну на економічно і соціально розвинений міжгалузево-регіональний комплекс. Необ­хідно зосередити господарське регулювання на розвиткові соціально-орієн­тованого товаровиробництва. Високорозвинені моделі регіональних господарських структур стануть гармонійно функціонувати не лише в мінливих умовах діяння віль­ної рин­ко­вої кон'юнктури, а і в умовах науково обгрунтованої системи раціональ­ного управління.

__________