Концепция формирования инновационной модели социально-экономического развития Харьковской области "Харьков как инновационный порт", страница 53

Перехід до управління на основі використання здатності підприємства до самоорганізації ні в якій мірі не припускає відмови від вертикальних органі­заційних відносин, що в більшості випадків призводить до розпаду підпри­єм­ства на окремі складові. Основна мета такого переходу заключається в розподілі компетенції між функціональними областями підприємства, сполу­чаючи самоор­ганізацію і децентралізований підхід до управління.

Керівництво підприємства буде формувати стратегію його розвитку та здійснювати управління загальними службами. У підрозділів і горизонтальних зв'язків залишиться робота з поточними проблемами, які вимагають опера­тив­ного рішення на місцях. У підсумку виходить комбінована організаційна структура, що містить у собі як вертикальні, так і горизонтальні організаційні підсистеми.

Розвиток процесів самоорганізації на підприємстві повинен відбуватися з урахуванням ряду вимог. По-перше, самоврядування не може бути первинним в організації. Будь-який підрозділ включається в структуру підприємства тільки в межах дозволених йому сфер діяльності. По-друге, необхідно обов'язкове задово­лення потреб як самого підприємства, так і всіх його підрозділів. По-третє, процес самоврядування не може бути жорстко регламентованим зако­нодавчими актами. З урахуванням цих вимог на корпоративному рівні розроб­ляються методи координації діяльності підрозділів підприємства. Вони можуть бути формальними і неформальними. Формальні засновані на виконанні пра­вил, стандартів, регламентів, підтримці дисципліни. Неформальні припускають наявність визначених моральних цінностей і загальнолюдських норм. Для успішної роботи створеної структури необхідно забезпечити баланс прав відно­сно прийняттю рішень з відповідальністю за їхнє виконання.

УДК 338.81                   ФОРМИРОВАНИЕ

КОРПОРАТИВНОЙ СТРАТЕГИИ

УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ

соискатель ХГЭУ

Переход Украины на рыночную модель экономики обнаружил неэффек­тив­ность деятельности большинства созданных акционерных обществ и необходи­мость проведения для них значительных структурных преобразований. Преодо­ле­ние потенциальной неопределенности внешней среды и реализация поставлен­ных целей возможны за счет разработки и реализации стратегии устойчивого развития, которая предполагает улучшение показателей деятельности при значи­тельном ограничении риска.

Современное акционерное общество представляет собой организа­цион­но и экономически обособленную, относительно самостоятельную систему, которую целесообразно рассматривать как устойчивую динамическую совокуп­ность взаи­мо­связано функционирующих относительно автономных элементов. Необходи­мость обеспечения их развития предполагает систематическое прове­дение орга­низационных изменений. При этом требуется соблюдение равнове­сия между потенциалом акционерного общества, проводимыми изменениями и стабиль­ностью его работы, а развитие рассматривается как совокупное изме­нение во взаимосвязи количественных, качественных и структурных характе­ристик системы.

В процессе развития необходимо также поддержание устойчивости рабо­ты, которую можно определить как его способность поддерживать намечен­ный режим функционирования, обеспечивать стабильные технико-экономические харак­теристики и эффективно адаптироваться к изменениям во внешней и внут­ренней среде. В общем виде устойчивое развитие (УР) можно определить как функ­циональную зависимость от таких переменных, как устойчивость функ­ционирования предприятия в различных i-х циклах (У_Фi), способность к осуществ­лению необходимых изменений в процессе развития (С_Иi) и потенциал предприя­тия (П_i), что в формализованном виде можно представить, как

                                         УР_i = f(У_Фi, С_Иi, П_i).                                              (1)

Выработанная стратегия устойчивого развития должна обеспечивать опти­мальные соотношения между рассмотренными переменными, изменяя и совер­шенствуя пропорции которых можно достичь большого разнообразия состояний и строения системы для достижения поставленной цели.