Концепция формирования инновационной модели социально-экономического развития Харьковской области "Харьков как инновационный порт", страница 51

Економічними передумовами побудови оптимальної стратегії розвитку акціонерного товариства можуть бути наступні умови: чітко сформульована й обґрунтована генеральна мета підприємства за конкретними напрямками його діяльності; задовільна структура балансу, а також достатній рівень стабільності; можливість розвитку виробництва стратегічної групи товарів за рахунок залучення на цілі розвитку як зовнішніх, так і власних джерел інвестицій.

Забезпечити зростання товариства за відповідними напрямками можливо тільки за умови поширення процесів адаптації до умов невизначеності і неста­більності розвитку економіки в цілому. При цьому економічний ріст під­при­ємства повинен відбуватися з урахуванням інтересів усіх членів організації, а також найбільш впливових контрагентів підприємства.

Акціонерне товариство — це система, що складається із залежних один від одного підсистем, які знаходяться у взаємодії з зовнішнім середовищем. Необхідність розвитку та відкритий і динамічний характер організації викликає необхідність змін, наслідком яких може бути виникнення суперечок між цілями різних підсистем, що в свою чергу народжує нові потреби в змінах.

Управління розвитком в першу чергу повинно бути спрямованим на передба­чення можливих небезпек у діяльності підприємства. Розвиток такого управління повинен супроводжуватися підвищенням його ефективності, що визначається можливостями позитивних змін, наявністю необхідних ресурсів та умов їхнього використання. Таким чином, паралельно з розвитком виробництва відбувається і розвиток управління. На початку в процесі економічного росту здійснюється просте управління, яке припускає елементарні організаційні фор­ми. При наростанні складності процесів, що відбуваються, управління в своєму розвитку повинно випереджати розвиток виробництва. Тільки тоді воно може бути ефективним. Однак це спричинить за собою його ускладнення та може викликати невідповідність складності виробництва і управління та необхідність повної реорганізації керуючої і керованої підсистем.

Реалізація стратегії розвитку припускає проведення змін організаційної струк­тури підприємства, спрямованих на мінімізацію витрат і максимальне вико­ристання всіх можливостей, наданих середовищем. Вона повинна відповідати корпоративній культурі, використовуваним технологіям, кваліфікації працівни­ків, вимогам ринку й особливостям виробництва. Але навіть прекрасно спроек­тована організаційна структура з часом стає неадекватною їм. Виникає потреба в її модифікації. Втрата адекватності відбувається внаслідок еволюції середо­вища, яке постійно змінюється. Організаційна ж структура, що є формалі­зованим представленням адміністративних відносин, змінюється періодично в дискретному режимі, на шкоду гнучкості і динамічності.

Чим більше структура залишається без змін, тим сильніше накопичення напруги, що може призвести до її руйнування. Тому постійне і послідовне проведення змін залишає системі набагато більше шансів на виживання, ніж рідкісні, але кардинальні перетворення. В сучасних умовах трансформаційної економіки України таку можливість мають горизонтальні організаційні структу­ри і процеси, що самоорганізуються.

Особливістю підприємства, як складної адаптивної системи, є те, що порядок у ній повинен зберігатися навіть при високому ступені децентралізації, при будь-якому числі процесів прийняття рішень на локальних рівнях. Необ­хід­ність у децентралізації виникає, як правило, на певній стадії росту орга­нізації як черговий етап у її еволюції. Еволюційний підхід припускає, що перехід тієї чи іншої організації до кожного наступного етапу є результатом адаптації до зростаючої нестабільності середовища.

Реалізація корпоративної стратегії розвитку потребує узгодження і коор­динації зусиль різних підрозділів і фахівців. Успішне функціонування підпри­ємства в ринковому середовищі вимагає не тільки оптимізації фінансово-економічних показників, але й мобілізації зусиль з адаптації до непередбачених змін зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства. Повне і комплексне використання потенціалу підприємства, його адаптація до змін середовища можливі тільки на основі розкриття творчих здібностей колективу підприємства, тобто на основі розвитку внутрішніх горизонтальних зв'язків і здатності підпри­ємства до самоорганізації.