Концепция формирования инновационной модели социально-экономического развития Харьковской области "Харьков как инновационный порт", страница 32

Наукова обґрунтованість інвестиційної політики значною мірою залежить від наявності методологічного і методичного забезпечення концепції страте­гічного інвестування. Завдання підвищення наукового рівня її розробки в після­кризовий період є і актуальним, і одночасно складним. Цей факт зумовлюється як теоретичними, так і практичними чинниками. До теоретичних слід відносити неоднозначність розуміння та тлумачення понятійного апарату, а саме — дефі­ні­цій "інвестиції", "інвестиційний проект", "концепція", "сприйнятливість об’єкта до інвестування", "ефективність інвестиційного проекту", невирішеність питань щодо складу та змісту розділів інвестиційного проекту, методик їх розробки, які потребують удосконалення та розвитку. До практичних чинників слід віднести недостатньо тісний зв’язок між ученими та практиками завдяки їх високому поточному навантаженню, відсутність наслідування статистичних даних щодо інвестування (наприклад, до 1999 р. у статистичних збірниках виді­лявся розділ "Капіталовкладення", а збірники 1999 – 2000 р. не віддзерка­люють інформації за однаковими класифікаційними ознаками, що ускладнює прогнозування і співставлення даних).

Подоланню дії наведених чинників сприятиме проведення комплексних досліджень загальноорганізаційного, методологічного й методичного спряму­ван­ня. При обґрунтуванні інвестиційних перспектив соціально-економічного роз­витку регіону у загальноорганізаційному напрямку потрібно:

дослідити тенденції розвитку господарства регіону, його структурні й тери­торіальні зрушення, послідовність заходів, які забезпечують прийнятність інвестиційних рішень і оптимально поєднують регіональні, галузеві, загально­державні інтереси та потенційні можливості;

виявити домінантні науково-технічні, соціально-економічні, екологічні проблеми, вирішення яких вимагає безпосередньої розробки наукових, бізнес-ідей, окремих програм їх втілення;

розробити теоретичні основи та організаційні форми управління "проблем­ними" процесами, підготувати стратегічні програми теоретичної органі­зації господарства на основі інвестиційної підтримки з урахуванням спеціалізації та розвитку міжрайонної економічної інтеграції, специфічних регіональних умов видобутку та використання природних ресурсів, територіального розподілу праці.

Методологічне спрямування в подоланні негативних чинників полягає у визначенні сукупності загальних принципів і методів регулювання інвестиційних процесів, що впливають на соціально-економічний розвиток регіону. Перш ніж висвітлити принципи побудови концепції стратегічного інвестування, необхідно зупинитися на дослідженні об’єктивних закономірностей, що ілюструють гли­бинні процеси економічного розвитку регіону і відображають об’єктивну реаль­ність стану господарства. Стислі результати досліджень соціально-економічного стану Харківського регіону наведені в табл. 1 – 3.

Аналізуючи дані табл. 1 – 3, можна зробити наступні висновки. Галу­зі економіки регіону у 1999 – 2000 роках почали виходити з кризової ситуа­ції. Намітились тенденції до зростання обсягів виробництва, особливо це стосується товарів народного споживання, продукції сільського госпо­дарства. Щодо про­мис­ловості, необхідно зупинитись на структурно-галузевому аналізі її складо­вих. У 2000 р. збереглася позитивна динаміка обсягів виробництва. За рік приріст продукції склав 3,7%. Значними темпами розвиваються деревообробна та целюлозо-паперова, хімічна та нафтохімічна, легка, харчова, промисловість будматеріалів — тобто ті галузі, на продукцію яких є стійкий попит покупців. Крім того, змінилась галузева структура економіки: порівняно з 1990 роком питома вага маши­нобудування і металообробки зменшилась з 50,1% до 28,8% у 2000 р., легкої — з 11,2% до 1,0%, збільшилася питома вага харчової (з 15,4% до 28,2%), паливної (з 1,1% до 12,5%), електроенергетичної (з 3,4% до 15,1%) галузей. Такі тенденції викликають неоднозначне відношення, оскіль­­ки Харківська область має значну кількість машинобудівних під­приємств з певним науково-технічним потенціалом, тому втрата позицій у виробництві активної частини основних виробничих фондів не може вважа­тися позитивною структурною тенденцією.