Досягнення оптимального розміру сектора державних підприємств. Правові форми організації державних підприємств. Система контролю за діяльністю державних підприємств, страница 3

В Італії подібні організації одержали найменування "суб'єкти публічного права". Їхніми прикладами можуть служити державні керуючі компанії (IRI, ENI й ENEL)'1 до моменту їхнього перетворення в акціонерні товариства в першій половині 1990-х років. Статутний капітал суб'єктів публічного права, називаний "наданим фондом", повністю належав державі. Воно ж виступало гарантом їхніх боргів/ях зобов'язати чт^тв. Діючи на ринку поряд з підприємствами інших організаційно-правових форм, суб'єкти публічного права не підлягали банкрутству. Їхні ради директорів призначалися безпосередньо урядом.

Таким чином, як й у випадку державних підприємств, що не володіють статусом юридичної особи, кількість державних підприємств, що мають даний статус, постійно зменшується. У країнах Західної Європи їх приватизують у рамках програм по створенню конкурентних умов у секторах економіки, визнаних природними монополіями. Причому це стосується не тільки енергетики, залізничного транспорту й телекомунікацій, але й підприємств комунальної сфери.

Контрольовані державою господарчі товариства. Держава або підконтрольна державі структура є переважним (у багатьох випадках єдиним) акціонером таких суспільств. Діяльність подібних господарюючих суб'єктів, як правило, регулюється загальними нормами права, однак у деяких випадках стосовно них застосовуються й спеціальні норми.

Наприклад, у Франції діюче регулювання визначає ряд особливостей правового положення підконтрольних державі господарчих товариств із тонкі зори режиму майна, складу органів керування й державного контролю за їхньою діяльністю. Крім того, названі суспільства утворяться на підставі спеціальних правових актів, що визначають предмет їхньої діяльності, форму організації й т.д. На відміну від інших господарчих товариств вони вважаються створеними з моменту не внесення відповідного запису до реєстру організації, а виходу зазначеного акту.

Відзначимо, що в ряді країн Західної Європи, які-небудь особливості правового статусу підконтрольних державі господарчих товариств діючим регулюванням не визначені, однак при цьому спеціальні правові можливості держави відносно таких суспільств нерідко фіксуються в їхніх уставах. Дана форма держпідприємств історично використалася головним чином у тих секторах, де Є конкуренція з боку приватного бізнесу, однак в останні роки виявилася тенденція до її застосування й у суспільно-корисній сфері (залізничне сполучення в Італії й Німеччині).

Система контролю за діяльністю державних підприємств

У країнах Західної Європи використаються різні форми організації контролю за діяльністю державних підприємств. У деяких з них сформувалася багаторівнева система керування державним сектором, у рамках якої держава здійснює зазначений контроль не прямо, а через спеціальні керуючі компанії.

Наприклад, державний сектор Італії до початку 1990-х років включав чотири базових рівні: Міністерство державної участі, що здійснювало загальне керівництво державним сектором; спеціалізовані державні керуючі компанії ( щодіяли у формі суб'єктів публічного права); підконтрольні їм галузеві холдингові компанії; нарешті, властиво підприємства державного сектора. Помітимо, що перші три перерахованих рівні виконували управлінські функції.

В Іспанії спеціальним законодавчим актом, прийнятим в 1995 р., державний сектор був об'єднаний у три холдинги. У перший з них увійшли підприємства, приватизація яких була запланована в короткостроковій перспективі, другий склали підприємства не підмети приватизації. В Австрії також існують великі державні холдинги, що виступають у ролі проміжної ланки між державою й підприємствами госсектора.

Для інших країн, навпроти, характерно безпосереднє в година-' тие органів державної влади в керуванні підприємствами госсектора. Наприклад, у Франції останні контролюються відповідними галузевими міністерствами: для компаній "Електрика Франції" й "Газ Франції" — це Міністерство промисловості, а для Національного суспільства залізниць Франції — Міністерство транспорту10. Одночасно всі підприємства перебувають під контролем Міністерства фінансів, що стежить за дотриманням фінансових інтересів держави в процесі функціонування державних підприємств.