Особливості перекладу офіційних промов з англійської мови на українську (на прикладі промови прем’єр-міністра Австралії до парламенту)

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………     3

Розділ 1:   Характеристика публіцистичного стилю………...…………….    4

            1.1 Особливості публіцистичних текстів…………..………………    4

            1.2  Публіцистичні тексти, орієнтовані на звертання …………….   11

Розділ 2   Текст перекладу…………………………………………………..   15

Розділ 3   Перекладацький аналіз тексту…………………………………...  25

Загальні висновки……………………………………………………………   30

Додаток А. Оригінал тексту………………………………………………...   33

Додаток Б. Англо-український та українсько-англійський словники……  42

Вступ

Дана курсова робота присвячена дослідженню особливостей перекладу офіційних промов з англійської мови на українську.

 Офіційні промови державних діячів належать до публіцистичного стилю та пов’язані з суспільно-політичною сферою комунікації. Публіцистичний стиль характерний не тільки для газетних та журнальних статей на політичні теми, але й для ораторських мітингів, зборів, виступів на радіо та телебаченні.

Специфічні риси, притаманні публіцистичному стилю загалом, та офіційним промовам зокрема, поряд з особливими лексичними одиницями ускладнюють роботу перекладача. Поширеність публіцистичних текстів сьогодні, зокрема промов урядовців, зумовлює актуальність цієї проблеми.

Мета роботи: зробити переклад обраної офіційної промови проаналізувати труднощі та загальні особливості перекладу публіцистичного стилю.

Матеріалом перекладу стала промова прем’єр-міністра Австралії до парламенту, взята з офіційного  урядового сайту, загальним об’ємом 20000 друкованих знаків.

Розділ I

 ХАРАКТЕРИСТИКА ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

1.1 ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

Публіцистичний (суспільно-політичний) стиль пов’язаний з суспільно-політичною сферою комунікації. Цей стиль застосовується в газетних та журнальних статтях на політичні та інші суспільно важливі теми, в ораторських виступах на мітингах та зборах, по радіо, телебаченню і т.д.

Деякі дослідники вважають публіцистичний стиль принципово неоднорідним, за думкою інших (їх абсолютна кількість), вже в цій самій неоднорідності спостерігається специфічна стильова єдність, цілісність. Спільні риси стилю з різним ступенем активності проявляються в окремих підстилях: газетно-публіцистичному, радіо-, тележурналістському та ораторському. Проте межі цих підстилів часто розмиті.

Однією з головних особливостей публіцистичного стилю являється поєднання в його рамках двох функцій мови функції повідомлення (інформативної) та функції впливу (експресивної). Той, хто говорить, використовує цей стиль, коли йому необхідно не лише передати якусь інформацію (повідомлення), але й призвести на адресата (часто масово) деякий вплив. Причому автор, передаючи факти, виражає своє відношення до них. Цим і обумовлене емоційно-експресивне забарвлення публіцистичного стилю, не характерне ні для наукового, ні для офіційно-ділового мовлення. В цілому публіцистичний стиль підкоряється одному конструктивному принципу чергування «експресії і стандартів» [16].

Публіцистичний стиль – функціональний стиль, що обслуговує сферу політико-ідеологічних суспільних відносин.

Своєрідні інформаційно-істотні функції публіцистичного стилю, полягають ся у тому, що, по-перше, інформація в цій сфері суспільних відносин призначена широким масам, всім носіям мови; по-друге, тут необхідна швидкість передачі інформації (публіцистика, як правило, присвячена проблемам сьогодення) [16].

Публіцистичний стиль використовується в різних жанрах періодичних видань і у засобах масової інформації, в суспільно-політичній літературі, агітаційно-пропагандистських виступах (на мітингах та зборах), тобто застосовується в писемному та усному мовленні.

Головна риса публіцистичного стилю – це поєднання експресивності та стандарту. Це пов’язано з тим, що в цьому стилі інформаційно-істотна функція поєднується з функцією переконання, емоційного впливу. Крім того публіцистичний стиль характеризується відкритим оцінюванням промови, лозунгово-декларативним характером вираження, простотою та доступністю викладення, рекламністю. Тут широко використовується окрім нейтральної, висока, урочиста лексика і фразеологія, емоційно забарвлені слова, риторичні питання, оклики, повтори та інше [16].

У залежності від жанру в публіцистичному стилі на перше місце виступає експресія або стандарт. Якщо головною метою  інформації є збудження певної цікавості до неї, то на перший план висувається експресія (найчастіше це спостерігається в памфлетах, фальєтонах та інших жанрах). В жанрах газетної статті, хронікальної замітки і т.д., націлених на донесення максимуму інформації домінують стандарти [16].