Методические рекомендации к практическим занятиям по дисциплине "Украинский язык", страница 5

- узгоджувати іменники з числівниками, займенниками, прикметниками в тому відмінку, який вимагає офіційно-діловий стиль;

- уникати двозначності та багатозначності іменників;

- особливості вживання збірних іменників.

2.Розглядаючи наступну частину мови  - прикметник, слід зосередити увагу на таких граматичних категоріях, як розряди та ступені порівняння прикметників. Також згадати особливості якісних, відносних, присвійних прикметників та зазначити, що при використанні окремих якісних прикметників перевага надається аналітичним формам із словами : більш, менш, дуже, надто, найбільш, найменш без суфікса –іш-. Уникати вживання присвійних прикметників, крім випадків,коли вони входять до усталених словосполучень. Не вживати умовного способу в  документах. Також треба пригадати відмінювання прикметників, особливо на звертання. Звернути увагу на прикметник двосторонній, з якими словами він вживається в мові. Пригадати написання разом або через дефіс складних прикметників.

3.Звертаючись до такої частини мови, як займенник, слід згадати, що займенник не називає предмети, їх ознаки і кількість, а лише вказує на них.

Слід уникати використання займенників у офіційно-діловому стилі. Крім тих випадків які зумовлені традицією, логікою документа, пов’язані із мовним етикетом, якого б хотів надати своєму висловлюванню автор. Також слід уникати займенників із суфіксами зменшеності, складних неозначених форм, усічених форм. Використовувати нормативні форми займенників, уникаючи розмовних,діалектних варіантів. Уникати двозначності. Правильний наголос у займенниках - це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності. Звернути увагу на займенники який  (на означення особи) і що (на означення предметів, явищ, дій, істот).

4.Числівники у документах мають велике значення. Треба пам’ятати, що вживаються тільки книжні числівники, перевага надається арабським цифрам, за винятком членування (рубрикації) тексту. Які можна використовувати форми на позначення часу і вживати для цього прийменники,які числівники пишуться словами, а які цифрами; який запис мають кількісні, порядкові, дробові числівники у документах. Деякі числівники в українській мові в корені слова змінюють голосну (шість-шести-шостий).

5.Розкриваючи дане питання, треба пригадати все про дієслів та дієслівні форми. Особливу увагу в діловому стилі заслуговують форми наказового способу дієслова, оскільки вживаються вони в основному в усному мовленні, слід враховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету. У писемних формах переважає неозначена форма дієслова (інфінітив) та описова форма. Вони надають текстам більшої категоричності та створюють нейтральний тон викладу. Часто замість інфінітива вживається безособова форма, яка має характер ствердження фактів і передає розпорядження з меншим ступенем категоричності. Слід додати, що дієслівні форми на -но, -то не вживаються з орудним відмінком іменників (нами повідомлено, має бути, ми повідомили). Слід уникати умовного способу. Неприпустиме використання коротких форм. Надавати перевагу активним конструкціям (сфера використання - в основному термінологічна лексика: ведуче колесо, лімітуючий режим), складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі.

Широко використовувати дієприкметники й дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, іменниками з займенниками, дієсловами (даючий обіцянку, має бути - той, хто дає обіцянку;пануюча думка,має бути - панівна думка).

6.Що стосується службових частин мови, треба пам’ятати, що вони служать для самостійних частин мови. Розглядаючи це питання,треба пригадати що таке прийменник, сполучник, частка як частина мови. І особливу увагу приділити прийменникам.

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена, але варто враховувати деякі особливості. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями самостійних частин мови, він утворює прийменникову конструкцію.