Методические рекомендации к практическим занятиям по дисциплине "Украинский язык", страница 2

Теми до практичних занять

ТЕМА 1. Слововживання в офіційно-діловому стилі

План заняття

1.Походження української мови. Український алфавіт. Застосування алфавітного принципу в різних ситуаціях ділового спілкування.

2.Поняття літературної мови. Літературна вимова. Мовна норма.

3.Основні вимоги до використання лексики в офіційно-діловому стилі.

 4.Скорочування слів і словосполучень у офіційно-діловому стилі.

5.Правила переносу слів і словосполучень у текстах офіційно- ділового стилю.

Література

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови.- К., 1993.

2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний довідник. – Харків, 1999.

3. Культура української мови: Довідник /За ред. В.М. Русанівського. - К., 1990.

4. Нелюба  А.М. Теорія і практика ділової мови. - Харків, 1997

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - Харків, 1992.

6. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За ред. І.К.Білодіда.- К., 1973.

7. Сучасна українська літературна мова: Стилістика. - К., 1979.

    Український правопис. - К., 1999.

8. Шевчук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1994.

Методичні рекомендації

Підготовку до першого практичного заняття слід розпочати з повторення основних понять мовознавства,засвоєних у середній школі:

- фонетика: алфавіт, букви, звуки (голосні, приголосні), апостроф, склад, слово, словосполучення, абревіатура; засоби милозвучності;

 - лексика: пряме й переносне значення слова, однозначні й багатозначні слова, терміни, професіоналізми, іншомовні слова неологізми, архаїзми, синоніми, пароніми;

 - орфоепія: літературна вимова (особливості українського наголосу).

1. Розкриваючи перше питання треба пригадати походження української мови (відноситься до слов’янських мов, східнослов’янська група разом з російською й білоруською). Необхідно визначити різницю між російським і українським алфавітом (порядок букв; букви є, і, ї, г, е, и, їх вимова; апостроф). Особливу увагу слід приділити букві (г). Треба запам’ятати кілька слів з цією літерою, що часто зустрічаються у фаховій та науковій літературі. Варто звернутися до „Українського правопису”, де зазначенo, що у власних назвах іншомовного походження етимологічний  g передається літерою г. Також слід згадати правила вживання апострофа, м’якого знака,подвоєння, подовження, спрощення приголосних, чергування голосних і приголосних.

Звернути увагу на закони й засоби милозвучності (українська мова уникає збігу  голосних (вона йде, він іде), уникає важкого для вимови збігу приголосних (проїзд - проїзний); відбувається чергування і – й; у - в (хлопець і дівчина, море й степ, день у день, нога в ногу); у кінці деяких слів можуть додаватися або відкидатися голосні звуки (переді мною - перед тобою).

Робота над першим питанням передбачає формування навичок самостійного укладання алфавітних списків, без помилок записувати слова.

2. Розглядаючи це питання треба пригадати що означає поняття „літературна мова”, що таке унормованість літературної мови? Норми літературної вимови обов’язкові для всіх. Розказати про дві форми сучасної української літературної мови (усну й писемну), як вони однаково важливі для суспільства. Основні ознаки культури мовлення, правильність і нормативність мовлення. Типи норм: орфоепічні, графічні, орфографічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні.

Рівень мовної культури визначає наголос, норми якого сталі, хоча сам наголос рухливий. Однак дуже багато помилок припадає на наголос. Які особливості має український наголос? (За допомогою наголосу розрізняють лексичні значення слів (замок-замок), наголос виражає  граматичне значення слів (вікна-вікна), група слів має два  наголоси (алфавіт,алфавіт), іншомовні слова, в основному, мають наголос на останні склади (каталог, міліметр), існує група слів із своїми акцентними особливостями (розгляд, писання, Київщина, меншати, несемо, були та інші). Культура писемного і усного мовлення всіх полягає в тому, щоб досконало знати мовні норми і послідовно дотримуватись їх.