Основи технічного нормування. Виробничий процес і його складові частини. Поняття технічного і трудового процесів, страница 4

2) проведення спостереження;

3) обробка даних.

Сполучення фотографії і хронометражу називається фотохронометражем. Він застосовується для фотографії процесу.

Різновидністю хронометражу являється фотооблік , при якому одночасно спостерігається робочий або група робочих, а запис ведеться графічним способом. Його застосовують в тому випадку, коли необхідно отримати данні про затрати робочого часу по всім елементам нормованого виробничого процесу.

Основи технічного нормування.

1.  Нормативи і норми витрат праці.

2.  Структурний склад норми часу.

3.  Поняття про спосіб проектування норм.

Д/З. стор.121-128, стор. 122, мал. 3.12 схема норм витрат праці.

-1-

Норматив для технічного нормування – це довідково – розрахункові величини призначені для проектування технічно – обґрунтованих норм на відновлення певних робіт. Разом з нормами витрат праці вони об’єднані загальним поняттям нормативні матеріали.

Нормативи підрозділяються на нормативи часу і нормативи кількості.

І. Нормативом часу називається регламентовані затрати часу на виконання організаційно або технологічно зв’язаних між собою трудових дій, які зустрічаються в різних трудових процесах.

Нормативи часу розробляються на основі вивчення витрат часу за даними хронометражу або фото хронометражу, які проводяться на місці робіт.

ІІ. Нормативи кількості призначаються для встановлення кількості робітників певної кваліфікації необхідної для виконання даних робіт.

Під нормами витрат праці розуміють кількість праці, яку необхідно витратити робочим на виконання даної роботи в певних умовах.

Норми витрат праці підрозділяються на: норми вироблення, норми часу, норми витрат робочої сили.

1. Нормою часу називається час необхідний для виконання єдиної роботи робочим або групою робочих певної професії і кваліфікації. Норма часу виражається в норма – хвил., люд – год., люд – хвил., люд – днях.

2. Нормою вироблення називається кількість продукції в натуральних вимірювачах, яка повинна бути виконана робочим або групою робочих певної професії і кваліфікації за одиницю часу.

Норма вироблення являється похідною величиною від норми часу:

Н=Р/Т×U×n,

де Р – нормальна тривалість робочого часу за зміну, за день (за год. або хвил)

Т – норма часу на один вимірювач робіт норма – хвил., норма – год.

U – вимірювач робіт на який дана норма часу.

n – кількість людей в бригаді.

Так як норма часу відноситься обернено пропорційно до норми вироблення, тоді підвищення норми вироблення знижує норму часу і навпаки підвищення норми часу знижує норми вироблення.

3. Нормою витрати робочої сили називається кількість робочих певної професії і кваліфікації необхідних для якісного виконання завдання за певний строк.

Класифікація

За структурною будовою норма часу підрозділяється на диференційовані і укрупнені.

Диференційовані – норми часу установлюються на окремі операції і служать для проектування укрупнених норм і складання технологічних процесів на окремі роботи.

Укрупнені – норми часу установлюються на комплекс технологічних або організаційних, зв’язаних між собою робочих операцій.

За технологічною ознакою норми підрозділяються на єдині, типові і місцеві.

Єдині запроваджуються на роботи, які виконуються при однакових організаційно-технічних умовах. Прикладом таких норм являється єдині норми і розцінки ЄН і Р.

Типові – установлюються на роботи, які виконуються за типовими технологічними процесами.

Місцеві – запроваджуються на роботи для яких немає єдиних і типових норм або коли в даній організації є можливість встановити більш прогресивні норми.

За строком дії норми діляться на постійні, тимчасові і разові.

Постійні установлюються для стійкого переліку робіт і діють до зміни умов праці.

Тимчасові строком до 3 місяців, установлюються на період освоєння нових технологічних процесів або нової продукції, після закінчення строку вони замінюються постійними.

Разові запроваджуються на роботи, які мають єдинотимчасовий характер.