Документальне оформлення руху основних фондів

обставина і вплинула на вибір чинни­ка зміни вартості основних засобів. Головним орієнтиром при зміні вартості об'єкта основних засобів є справедлива вартість такого об'єкта.

Враховуючи все вищевикладене, можна ствер­джувати про існування двох видів переоцінок вартості основних засобів — для цілей податкового обліку і для цілей бухгалтерського обліку. Підходи і методи таких переоцінок різні:

- по-перше, для цілей податкового обліку індексації підлягає балансова вартість усієї групи, а не кожний окремий об'єкт основних засобів, як це передбачено для цілей бухгалтерського обліку;

- по-друге, підставою для проведення “податкової” переоцінки служить індекс   інфляції   попереднього   року,  для  цілей   бухгалтерського   обліку підставою для проведення переоцінки є порівняння залишкової вартості об'єкта основних засобів зі справедливою (ринковою) вартістю аналогічного об'єкта;

- по-третє, для цілей податкового обліку індексація проводиться один раз на рік, у бухгалтерському обліку кількість проведених переоцінок не обмежена;

- по-четверте, для цілей податкового обліку не передбачено зменшення балансової вартості групи об'єктів основних засобів, що властиво “бухгалтерській" переоцінці вартості основних засобів.

Порядок індексації балансової вартості груп основних фондів регулюється п.п. 8.3.3 ст.8 Закону про податок на прибуток. Порядок переоцінки вартості об'єкта основних засобів регулюється п. 16 —21

П(С)БО 7.

Переоцінка вартості основних засобів.

Відповідно до П(С)БО 7 переоцінка основних засобів проводиться за рішенням підприємства у разі, якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів відрізняється більш як на 10 % від справедливої вартості цього об'єкта основних засобів. Справедливою вартістю у цьому випад­ку є ринкова вартість аналогічного об'єкта основних засобів.

Переоцінка основних засобів містить у собі операції зі збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу — дооцінку, і операції зі зменшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу — уцінку.

Як уже зазначалося, підприємство самостійно приймає рішення про проведення переоцінки первісної вартості об'єкта основних засобів. Єдина  умова, що висувається з боку П(С)БО 7 — це наявність факту розходження більш як на 10 % між залишковою вартістю об'єкта основних за­собів і справедливою (ринковою) його вартістю.

Отже, підприємство має самостійно визначити коефіцієнт, за допомогою якого буде коригува­тися первісна вартість об'єкта основних засобів і знос, як у більшу, так і в меншу сторону. Порядок визначення такого коефіцієнта — індексу пере­оцінки передбачено П(С)БО 7.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта основних засобів, який переоцінюється, на його залишкову вар­тість-Визначення індексу переоцінки можна пода­ти у вигляді формули:

I_n =  B_c : B_з,

де I_n — індекс переоцінки (у частках);

B_c —   справедлива вартість об'єкта основних засобів, що підлягає