Декрет України “Про оплату праці” /січень 1993 р./ встановив два види оплати праці: основну заробітну плату, що залежить від результатів праці найманого робітника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами, встановленими законом; додаткову оплату праці, що залежить від результатів виробничої діяльності у вигляді премій, заохочень, компенсаційних виплат, надбавок і доплат, не передбачених законодавством чи понад розміри, передбачені законом. Ці два види оплати праці зумовлюють структуру фонду оплати праці /ФОП/.
Зміст регулювання оплати праці на рівні підприємства і встановленні види оплати праці обґрунтовують цілі організації заробітної плати на підприємстві.
Мета організації і преміювання праці полягає у створенні механізму розподілу ФОП, що забезпечує залежність доходу працівника підприємства як від особистих, так і кінцевих результатів діяльності трудового колективу.
Кожна із складових частин річного доходу працівника підприємства повинна залежати від його трудового внеску в колективні результати. Отже, зміст організації оплати і стимулювання праці полягає в розробці конкретних методів розподілу ФОП підприємства з урахуванням трудового внеску низових колективів працівників і окремих виконавців, а також частки майна /акції, паї тощо/, що належать кожному працівнику.
Висока якість системи оплати і стимулювання праці є найскладнішою проблемою у побудові дійового господарського механізму підприємства і досягається, якщо вона ґрунтується на таких засадах:
заробленність стимулів, де джерелом зарплати і премій є ФОП, утворений залишковим методом шляхом вилучення із вартості реалізованої продукції витрат минулої праці та обов’язкових платежів державі;
наукова обгрунтованність виду і значення розподільних елементів, що використовуються для нарахування підрозділам і виконавцям фонду основної заробітної плати і преміальних виплат;
повнота обліку у розподільних елементах кількісних /обсяг виробництва, продуктивність праці / і якісних/ якість продукції, рівень витрат ресурсів/ показників діяльності підрозділів і окремих працюючих;
достатність /відчутність/ матеріальних стимулів за конкретні результати роботи відносно основної заробітної плати.
15.2. Вибір форм оплати праці і розподіл ФОП за підрозділами
Суми планового чи фактичного фондів основної заробітної плати є авансовими платежами підприємства працівникам і залежить від застосовуваних на підприємстві форм і систем оплати праці, що необхідно заздалегідь вибрати. Згідно з декретом України “Про оплату праці” керівних державного підприємства вибирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам тарифні ставки, відрядні розцінки, посадові оклади, премії, надбавки і доплати за умови, передбачені колективним договором.
Основа вибору форми оплати праці – всебічний та детальний облік технічних, організаційно-економічних і соціологічних чинників. Можна виділити кілька загальних для підприємства та їх підрозділів рекомендацій щодо обґрунтованого вибору однієї із відомих форм оплати праці.
Практика свідчить, що відрядну форму оплати доцільно використовувати, якщо:
існують певні кількісні показники обсягу виробництва;
працівники мають реальну можливість збільшити випуск продукції порівняно із запровадженими нормами;
налагоджено достовірний облік виготовленої продукції;
зростання виробітку продукції не призводить до погіршення її якості.
Відрядна заробітна плата забезпечує прямий зв’язок оплати праці з її результатами. Тому цю форму оплати в машино- і приладобудуванні найширше застосовують в основному виробництві і насамперед на ручних роботах, де продуктивність праці залежить від зусиль робітникі/металообробка, складання тощо/.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.