При аналітичному методі нормування здійснюються у такому порядку: нормована операція розчленовується на складові її елементи, визначаються всі фактори, що впливають на тривалість виконання кожного елемента /технічні, організаційні, психофізіологічні, економічні та соціальні/; проектуються раціональний склад операцій та послідовність виконання її елементів з урахуванням найкращого сполучення факторів, що впливають на їх тривалість. Після чого розраховуються витрати часу на кожний запроектований елемент та визначається норма часу на операцію в загалом. Водночас робляться організаційно-технічні заходи, які забезпечують впровадження запроектованого трудового процесу та встановленої норми.
Аналітичний метод нормування має два різновиди: аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний. Вони розрізняються способом визначення витрат часу.
При аналітично-розрахунковому методі витрати часу на кожний елемент операції та операцію загалом визначаються за здалегідь розробленими науково обґрунтованими нормативами.
При аналітично-дослідному методі витрати часу на кожний елемент і операцію в цілому встановлюються на основі безпосередніх вимірів цих витрат на робочих місцях /шляхом фотографування робочого часу, хронометрування або фотохронометрування/.
Крім того, на підприємствах зустрічаються випадки одночасного використання двох різновидів аналітичного методу, коли одні елементи норми часу встановлюються за нормативами, інші – на основі проведених досліджень.
Найбільше поширення на практиці знайшов аналітично-розрахунковий метод, оскільки він значно скорочує трудомісткість розробки норм, сприяє встановленню норм рівної напруженості та дає можливість розрахувати норми до початку виробництва нових виробів.
Застосування аналітичного методу нормування за умов різних типів виробництва має свої особливості, оскільки організаційно-технічні умови не скрізь однакові. Наприклад, у масовому і великосерійному виробництві потрібна більш точна норма. Це досягається за рахунок диференційованого розчленування операції на елементи, що її складають. Нормування проводиться диференційовано з використанням елементних та мікроелементних нормативів часу. Диференційовані /елементні/ нормативи дають можливість встановлювати витрати часу на прийоми і трудові дії, а за допомогою мікроелементних нормативів можна визначати витрати часу на трудові рухи.
Суть мікроелементного нормування полягає в тому, що трудовий процес розчленовується на простіші елементи /наприклад, взяти, подати, підняти, повернути, перемістити/, за допомогою яких моделюються ручні прийоми, та за відповідними таблицями базової системи мікроелементних нормативів БСМ /та її укрупненим варіантом УСМ-1/ визначають час, необхідний для їх виконання.
Після визначення нормативного часу за БСМ або УСМ-1 або за нормативами розрахованими з їх використанням, визначається економічна ефективність застосування мікроелементних нормативів для встановлення норм і раціоналізації трудових процесів.
У серійному та дрібносерійному виробництві нормування здійснюється із застосування диференційованих /елементних/ та укрупнених нормативів, виходячи з розчленування операції на більш укрупнені частини /прийоми, проходи, переходи або обробку поверхонь/.
За умов колективних форм організації та стимулювання праці на роботи, виконувані бригадою, встановлюються технічно обґрунтовані норми часу на операції /роботи/ та укрупнені, комплексні норми праці.
Технічно обґрунтовані норми часу на операцію розраховується за ступенем укрупнення, передбаченим міжгалузевими та галузевими нормативами для даного виду роботи або типу виробництва. Вони використовуються для раціонального поділу та кооперації праці у бригаді, планування виробничих завдань окремим працівникам, оцінки трудового внеску кожного члена бригади у кінцеві результати роботи та як база для розрахунку укрупнених, комплексних норм та розцінок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.