Норма часу Тч обчислюється у чоловіко-хвилинах або чоловіко-годинах і складається з таких категорій витрат робочого часу:
Тч = Тп.з + То + Тд + Тоб + Твп + Тт.о ,
де Тп.з – підготовчо-заключний час; То – основний час; Тд – допоміжний час; Тоб– час обслуговування робочого місця; Тв.п – час на відпочинок та особливі потреби; Тт.о – час перерв, які не можна усунути, оскільки вони передбачені технологією і організацією виробничого процесу.
Технічна норма часу розраховується або на одиницю продукції і називається нормою штучного часу (Тшт), або на партію деталей і називається нормою на партію (Тпарт).
Норма штучного часу – це необхідні витрати часу на виконання одиниці /операції, штуки і т.д./ роботи, встановлювані без підготовчо-заключного часу.
Тшт = Топ + Тоб + Тв.п + Тт.о
Таким чином, технічна норма часу може бути подана як сума норми підготовчо-заключного часу та норми штучного:
Тч = Тп.з + Тшт
Складові частини технічної норми часу визначаються таким чином. Підготовчо-заключний час, як зазначалося раніше, Має особливості, пов’язані з встановленням його тривалості при випуску продукції окремими серіями /партіями/. Він визначається на партію виробів, оскільки не залежить від кількості однорідної продукції, що виготовляється за певним завданням або народом.
При встановленні норми підготовчо-заключного часу за вихідні дані беруться тип виробництва, організація праці, характер нормованої операції та обладнання.
Визначення норми Тп.з виконується за комплексами прийомів у відповідності до нормативів часу /довідників/ залежно від факторів, які впливають на тривалість підготовчо-заключної роботи. Такими факторами є тип і група обладнання, тип та спосіб закріплення пристрою, кількість інструментів, які використовуються в роботі і т. д.
У масовому та великосерійному виробництві, де на робочому місці виконується одна постійно повторювана операція і обладнання настроєне для виконання лише цієї операції, підготовчо-заключний часне розраховується.
Оперативний час для механізованих та автоматизованих обробних операцій нормується нарізно відносно основного та допоміжного часу. При ручних роботах оперативний час, як правило, нормується без поділу його на основний та допоміжний.
Розрахунок основного машинного часу має проводитися з урахуванням оптимальних режимів роботи обладнання, які забезпечують найвищу продуктивність праці при найнижчій собівартості обробки предмета праці на даному робочому місці за відповідними формулами шляхом технічного розрахунку.
Нормування основного часу ручних операцій та прийомів здійснюють за нормативами часу /для кожного виду робіт/, що враховують основні форми, які впливають на продуктивність роботи.
Тривалість допоміжного часу встановлюється також на підставі відповідних нормативів часу залежно від характеру виконуваної роботи та типу виробництва.
Час обслуговування робочого місця складається з великої кількості елементів, що складно і недоцільно на кожну штуку виробів, тому нормування часу на обслуговування робочого місця здійснюється за відповідними нормативами часу. Залежно від ряду факторів – типу виробництва, типу та групи обладнання, організації праці, характеру виконуваної роботи і т.п. – у нормативах проводять процентні надбавки до основного та допоміжного часу робочого місця.
Витрати часу на природні потреби, регламентований відпочинок і перерви, які не можна усунути, визначаються за нормативами у процентах від оперативного часу незалежно від типу виробництва.
У зв’язку з тим, що за умов масового і великосерійного виробництва норма часу має бути розрахована більш точно, оскільки одна й та сама робота повторюється сотні й тисячі разів, час обслуговування робочого місця поділяється на технічний та організаційний. При цілому час технічного обслуговування обчислюється у процентах від основного часу, а організаційного обслуговування – від оперативного.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.