Економіка і маркетинг виробничо-підприємницької діяльності: Навчальний посібник

Поряд із соціалістичними його суб'єктами господарювання з їхньою неповороткістю і нездатністю швидко перебудувати свою діяльність і переорієнтуватися на ринкові умови з'являються приватні особи, а разом з ними і приватна ініціатива. Одночасно і міняється психологія підприємця і формується психологія підприємництва. Формується підприємництво не тільки як чисто економічна категорія, але і як юридична. Більш того, виникає потреба в нових підходах до керування підприємствами й участі в ринку. Не дарма спочатку  вивчається “економікс”, а потім появляється потреба в опануванні маркетингу та менеджменту.

Основу формування національного законодавства про підприємництво  заклало законодавство про індивідуальну трудову діяльність. Саме воно легалізувало зовсім інший клас з новим мисленням  і прагненням до підприємництва. Для подальшого розвитку підприємництва потрібні були кардинальні зміни базисних відносин, а особливо – зміни відносин власності. З прийняттям 16 липня 1990 р. «Декларації про державний суверенітет», де визначено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах, і ряді інших положень відкрилась дорога для зміни даних відносин. Надалі вони були реалізовані в законі «Про економічну самостійність Української РСР» від 3 серпня 1990 р. де підкреслюється, що така самостійність повинна забезпечити:

·  умови життя народу України, гідні сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних потреб;

·  підпорядкування суспільного виробництва потребам і інтересам людини, створення умов для вільної творчої роботи і самоствердження особистості;

·  соціальну захищеність кожного громадянина України;

·  ріст національного багатства;

·  розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня виробництва;

·  підвищення престижу підприємливості і сумлінної роботи;

·  рівні можливості вільного, культурного, духовного й інтелектуального розвитку всіх громадян, що проживають на її території; досягнення екологічної безпеки, створення здорових і безпечних умов життя і роботи.

У ст. 4 даного закону вперше поряд з особистою згадана приватна власність як різновид індивідуальної. Важливо те, що така власність одержала законодавче закріплення і почала себе проявляти.

З прийняттям 7 лютого 1991 р. законів «Про власність» і «Про підприємництво» з'явилася можливість для розвитку підприємницьких правовідносин на принципово новій основі. Стало ясно, що підприємництво – необхідний атрибут розвинутого суспільства, запорука його успішного і безперебійного функціонування. З проголошенням України суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнана людина, її життя і здоров'я, честь і достоїнство, недоторканність і безпека, постала необхідність  створення і функціонування високоефективної економіки, але не заради самої економіки, а заради людини. Людина в цій економіці повинна відігравати ключову роль. Держава для забезпечення гідного існування для людини середовища повинна створити сприятливі умови, у тому числі, для прояву підприємницької ініціативи  і виробництва  товарів. При цьому така продукція повинна мати значний експортний потенціал. Експортно-імпортна політика в державі, як різновид підприємництва, повинна бути орієнтована на вітчизняного товаровиробника, захист його інтересів на вітчизняному внутрішньому ринку, створення сприятливих умов для його прориву і закріплення на зовнішньому ринку.

Підприємництво, як правова категорія, характеризується своїм юридичним закріпленням – формалізацією, ознаками, колом суб'єктів, специфічними способами здійснення, особливими правовими засобами його юридичного оформлення, приватними і публічними обов'язками суб'єктів. Підприємництву притаманний свій особливий правовий механізм – система правових норм матеріального і процесуального характеру. Створення юридичної бази підприємницької діяльності, виховання і закріплення в людини стійкого підприємницького інтересу, у тому числі зацікавленості