Проект Земельного кодексу України від 24.05.2000 р. за N 5285, внесений Кабінетом Міністрів України (перше читання), страница 2

Главою 17 запроваджується інститут права обмеженого користування чужими земельними ділянками (земельні сервітути).

Згідно ст. 119 проекту Кодексу права на земельну ділянку можуть бути обмежені законом або договором. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом 25 років.

Проектом Кодексу (стаття 129) також чітко визначені підстави припинення права власності на земельну ділянку. Статтею 132 проекту Кодексу визначаються підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, до яких автори законопроекту відносять:

- використання земельної ділянки не за призначенням;

- неусунення допущених порушень законодавства;

- конфіскацію земельної ділянки;

- викуп (вилучення) земельної ділянки для суспільних потреб, якщо власник не дає згоди на це;

- примусове звернення стягнень на земельну ділянку за зобов'язаннями власника цієї земельної ділянки.

Третім розділом проекту Кодексу врегульовано питання обігу земель. У главі 20 регламентується купівля-продаж земельних ділянок права приватної власності (ст. 139), проведення земельних торгів (ст. 142), продаж земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб із земель права державної і комунальної власності (ст. 140, 141), обмін (ст. 144), дарування (ст. 145) та успадкування земельних ділянок (ст. 146, 147). У главі 21 прописана можливість застави (іпотеки) земельної ділянки, що знаходиться у приватній власності.

Розділом шостим проекту Кодексу передбачено забезпечення захисту прав власників земель. Визначені шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

Статтею 227 проекту Кодексу визначено відповідальність органів виконавчої влади за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок. У ст. 224 відкориговано перелік порушень земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Визначено, розгляд яких земельних спорів буде знаходитися в компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 217). Спірні питання вирішуються також органами місцевого самоврядування та у судовому порядку.

Позитив

Проектом Кодексу усувається невідповідність Земельного кодексу Конституції України щодо форм власності і права власності на землю (ст. 14 Конституції). Проектом Кодексу чітко формулюються засади земельних правовідносин, зокрема утвердження і всебічний захист права приватної власності на землю, що має сприятливо відобразитись на впроваджені справді ринкових механізмів землекористування. Важливо, що згідно проекту Кодексу кінцевою інстанцією врегулювання всіх спірних моментів земельних відносин, в незалежності від форм власності на землю, є суд.

Запропонована авторами проекту Кодексу уточнена класифікація земель за призначенням, зокрема виділення такої категорії, як сельбищні землі, сприятиме більш ефективному використанню земель, враховуючи виділення комунальної форми власності на землю.

Зауваження