Правонаступництво держав. Інститут правонаступництва у міжнародному праві, страница 13

б) частина державних архівів держави-попередника, що із метою нормального керування територією, що є об'єктом правонаступництва, повинна знаходитися на цій території. (3, ст.28)

У випадку передачі частини території однієї держави другій в більшості випадків між ними укладається угода, що регулює відношення правонаступництва. При відсутності такої угоди, передача частини державних архівів здійснюється, виходячи з вищевказаного правила. Це ж правило діє в при відділенні частини або частин держави.

У випадку, коли держава-спадкоємець є новою незалежною державою, крім вищевказаної частини державних архівів держави-попередника, до неї також переходять архіви, на момент правонаступництва приналежні території, що є об'єктом правонаступництва.

Множинність держав-попередників може виникнути при об'єднанні держав. У цьому випадку всі архіви цих держав переходять до держави-спадкоємця.

Особливістю при поділі держави є те, що держава-попередник припиняє своє існування, і в цьому випадку основна частина архівів переходить окремим державам-спадкоємцям відповідно до вищевказаного правила. Частина архівів, що залишилася, переходить до спадкоємців справедливим способом з обліком усіх відповідних обставин. (3, ст.31)

Крім того, при вирішенні питання про державні архіви, держава-попередник зобов'язана дати державі-спадкоємниці достовірні данні про наявність у його державних архівах документів, що стосуються титулів на територію цієї нової держави або які стосуються її кордонів, або необхідних для з'ясування змісту документів частини державних архівів, що підлягають передачі. У випадку, якщо держава-попередник припиняє своє існування, відповідні питання вирішуються між зацікавленими державами-спадкоємцями.

Доля державних архівів СРСР була врегульована у зв’язку із його розпадом між виниклими у межах його території державами.  За угодою, укладеною між державами, яка базується на принципах цілісності та неподільності фондів, що утворилися в результаті діяльності вищих державних структур колишньої Російської імперії та СРСР , що зберігаються у державних архівах за межами держав – учасників Угоди. Держави-учасники не претендують на право володіння цими комплексами документальних матеріалів.

Разом з тим було визнано право на повернення тих фондів, які утворилися на території кожної із країн і у різний час виявилися за її межами. А у разі відсутності можливості фізичного виділення комплексу документів, кожна держава – учасник Угоди має право доступу до них та отримання необхідних копій.

Таким чином, переважне значення в питаннях правонаступництва у відношенні державних архівів мають угоди між зацікавленими державами. По загальному правилу, зазначені угоди не повинні наносити збитку праву народів на розвиток, на інформацію про їхню історію і на їхнє культурне надбання.

 Правонаступництво у відношенні державних боргів

Одна із найбільш гострих та складних проблем правонаступництва – проблема правонаступництва у відношенні державних боргів.

По терміном "державний борг" розуміється будь-яке фінансове зобов'язання держави-попередника стосовно іншої держави, міжнародної організації або будь-якого іншого суб'єкта міжнародного права, що виникло відповідно до міжнародного права . (3, ст.33) прийняття такого визначення державного боргу має принципове значення,  оскільки воно не виходить за межі відносин, що регулюються міжнародним правом. По-перше: у компетенції держави-наступинка повністю залишається рішення у відповідності із його внутрішнім законодавством  усіх питань його взаємовідносин з іноземними фізичними та юридичними особами по борговим зобов’язанням, які виникли у них із державою-попередником. По-друге: державним боргом може бути визнано лише те боргове зобов’язання, що виникло  у відповідності із міжнародним правом. А це означає, що так звані “одіозні борги”, котрі приймались державою-попередником, виключаються принципово із правонаступництва. До них відносяться борги, які виникли у цілях, що протирічать міжнародному праву (наприклад для ведення агресивних війн ...)". (1, 142)