Правонаступництво держав. Інститут правонаступництва у міжнародному праві, страница 12

При розпаді СРСР, кожна із країн-наступниць прийняла відповідні закони(у тому числі і Україна[7,9]) по питанням правонаступництва у відношенні державної власності СРСР,  за якими усі об’єкти державної власності союзного значення, що знаходились на їхніх територіях ставали їхньою власністю. Хоч ряд принципових питань просто було обійдено (наприклад: перерозподіл військового та громадянського флотів, зброї… в залежності від участі у розбудові кожної країни). А також було укладено ряд угод у рамках СНД, де предметом врегулювання стала, перш за все та частина власності, яка знаходиться за кордоном. Уся ця власність підлягала розподілу. ”Відповідні долі були визначені у відсотках … на підставі єдиного агрегированого показника (доля, вирахувана з урахуванням виробленого національного доходу, експорту, імпорту та чисельності населення у 1980-1990 роках). (21,78)  У подальшому, внаслідок неспроможності приймати участь у погашенні зовнішнього боргу колишнього СРСР  більшістю країн,, внаслідок політичної короткозорості державних чиновників, під тиском Росії (під різними приводами), - їх долі у закордонній власності були ними передані Росії у обмін на її згоду прийняти на себе їх долі за борговими зобов’язаннями. До того ж деякі види закордонної власності, їх статус за місцевим законодавством, робили неможливим їх розподіл.

Проте, положення про правонаступництво у відношенні державної власності не можуть бути застосовані у тому, що стосується ядерної зброї (згідно Договору 1968 року про нерозповсюдження ядерної зброї).

При відділенні частини території держави та утворення на ній держави-наступника, при її об’єднані з іншою державою: а)нерухома власність держави-наступника, що знаходиться на відділеній території, переходить до держави-наступника, б)рухома власність, пов’язана із діяльністю держави-попередника у відношенні цієї частки території, також переходить до держави-наступника, інше рухоме майно переходить до неї у “справедливій долі”.(3,ст.15)

 Правонаступництво у відношенні державних архівів

Під терміном "державні архіви" розуміється сукупність документів будь-якої давнини і роду, придбаних або зроблених державою в процесі його діяльності, що належать цій державі відповідно до його внутрішньодержавного права (17,73) (у контексті правонаступництва, відповідно - на момент правонаступництва), що знаходяться у веденні відповідних органів державної влади і використовуваних для різних цілей. Важливе значення для визначення поняття "державні архіви" мають два критерії - критерій місця утворення і критерій єдності архівних фондів. Таким чином, про наявність архіву можна говорити лише в тому випадку, якщо документи зібрані у одному або декількох призначених для цього місцях, тобто безпосередньо зв’язані  з місцем їхнього накопичення.

Істотною відмінністю цього виду державної власності є те, що державні архіви піддаються відтворенню, що має важливе практичне значення, оскільки за своїм характером, утриманню або призначенню державні архіви можуть представляти особливий інтерес одночасно як для держави-попередника, так і для держави-спадкоємця.   На відміну від інших видів державної власності, що у більшості випадків піддаються поділу, у відношенні державних архівів діє принцип зберігання цілісності архівних фондів держави-попередника, питання про застосування якого диктується розуміннями доцільності.

Виходячи  з цього, перехід державних архівів у результаті правонаступництва може розглядатися як:

а) фактичний перехід частини державних архівів,

б) відтворення відповідної частини архівних фондів держави-попередника, у відношенні якого діє правило належного його виконання.

 Конвенція 1983 року в регулюванні питань правонаступництва у відношенні державних архівів виходить із фактичних обставин правонаступництва.

По загальному правилу, характерному для усіх випадків правонаступництва, до держави спадкоємця переходять:

а) частина державних архівів держави-попередника, що має відношення винятково або головним чином до території, що є об'єктом правонаступництва;