Характеристика нафти як сировини для одержання рідких палив і олив. Палива для теплових установок сільськогосподарського призначення

Характеристика нафти як сировини для одержання рідких палив і олив

Нафта відома людям ще з давніх часів і застосовувалась ними спочатку у військовій справі та медицині. Промислове викорис­тання нафти почалось на початку XIX століття і продуктом її переробки був гас, який застосовувався для освітлення. Бензин і мазут довгий час були відходами виробництва. Широкого про­мислового значення як сировина для одержання рідких палив і олив, нафта набула з появою та широким впровадженням двигунів внутрішнього згоряння.

Нафта, яку добувають з надр землі — в'язка, масляниста рідина з характерним запахом. Колір залежить від кількості роз­чинених у ній смол (темно-бура, буро-зелена, а іноді майже без кольору). На світлі нафта ледь флуоресціює. Густина речовини коливається у межах 750-950 кг/м³, зустрічається нафта з густи­ною до 1030 кг/м³. Чим світліша нафта, тим менша її густина та більше в ній легких вуглеводнів.

Питання про походження нафти залишається відкритим. Існує ряд гіпотез, які можна розділити на три групи: неорганічна (абіогенна), органічна (біогенна) та комплексна.

Першим, хто висловив думку про неорганічну природу поход­ження нафти, був французький хімік М. Берто. В 1866 році він запропонував гіпотезу, що нафта утворилась у надрах землі з мінеральних речовин. У підтвердження своєї точки зору він провів декілька експериментів, штучно синтезувавши вуглеводні з не­органічної речовини.

Десятьма роками пізніше (1876 р.) Д.І. Менделєєв висловив свою карбідну гіпотезу походження нафти. Він вважав, що під час гороутворюючих процесів через тріщини-розломи на земній корі, в надра землі надходить вода. Зустрічаючись з карбідами заліза, під дією високої температури і тиску, вода вступає з ними в реакцію, внаслідок чого утворюються оксиди заліза і вуглеводні, наприклад, етан. Причому утворені вуглеводні шля­хом полімеризації (ущільнення) перетворюються уже в той чи інший вид газу чи нафти, які тими ж розломами піднімаються у верхні шари земної кори і насичують пористі породи. Таке поход­ження газових та нафтових покладів. У своїх міркуваннях Д.І. Менделєєв зсилався на досліди отримання водню та ненасичених вуглеводнів шляхом дії сірчаної кислоти на чавун, який містить достатньо велику кількість вуглецю.

У наші дні карбідна (абіогенна) теорія походження нафти отримала нові докази від астрофізиків. Дослідження спектрів небесних тіл показали, що в атмосфері Юпітеру та інших вели­ких планет, а також у газових оболонках комет зустрічаються сполуки вуглецю з воднем, що підтверджує дію в природі про­цесу синтезу органічних речовин з неорганічних.

Нині більша частина вчених схильна до органічної (біоген­ної) гіпотези походження нафти, ідею якої вперше висловив М.В. Ломоносов, а основоположником є І.М. Губкін. За цією гіпотезою нафта утворилась з органічних залишків рослин і тварин, які заселяли водойми. Залишки перероблялись бак­теріями без доступу повітря. Органічні сполуки, що утвори­лись у результаті переробки, нагромаджувались в осадових породах прибережно-морської зони і до них періодично до-бавлялись аналогічні речовини, які приносились водяними потоками.

Протягом наступних геологічних періодів, при заглибленні морського дна і переміщенні осадових порід на глибину 3-4 км, органічні сполуки, під дією тепла та тиску і природних каталізаторів підлягали складним перетворюванням. У результаті через мільйони років з'явилась нафта — складна суміш різних вуглеводнів та інших органічних сполук, а на глибинних ділян­ках земної кори — первинні родовища її.

При переміщенні осадових порід на глибину понад