Сучасний рівень автоматизації в системах газозабезпечення. Прилади і методи вимірювання температури, страница 4

Вимірювання будь-якої величини пов'язано з фізичним експериментом, через це неможливо отримати результат без похибки, яка може виникнути через різні причини: кон­структивні недоліки приладу, неправильну його установку, вплив температури і вологи навколишнього середовища, електричних і магнітних полів, коливань частоти тощо. Та­кі відхилення при вимірюванні називають похибкою вимі­рювання. Залежно від їх походження розрізняють система­тичні і випадкові похибки. Систематичні мають постійний характер і змінюються за певним законом. Вони можуть бути викликані невірними показаннями приладів, методом вимірювання, а також постійною однорідною зовнішньою дією. Вплив систематичної похибки на результат вимірю­вання може бути врахований шляхом періодичної перевір­ки засобів вимірювання і введення відповідних поправок у результат виміру.

Періодичну перевірку засобів вимірювання виконують територіальні органи Держстандарту. Періодичність пере­вірки залежить від призначення засобів вимірювань (від б міс. до 5 p.). Для більшості засобів вимірювання (мано­метри, лічильники газу, лабораторні термометри, самопис­ні прилади тощо) періодичність перевірки 1 р. Засіб вимі­рювання, який пройшов перевірку, таврується. У таврі  арабськими цифрами вказують квартал, в якому виконува­лася перевірка і рік перевірки (дві останні цифри).

Для оцінки точності засобів вимірювань встановлені кла­си точності, що являють собою узагальнену характеристику, яка визначає межі допустимих похибок (основних і допомі­жних), а також інші властивості засобів вимірювань, що впливають на точність, значення яких встановлюються в стандартах на окремі види засобів вимірювань. Для тех­нічних засобів вимірювання встановлені такі класи точності: 0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,5; 4,0. їх основна похибка відповідно в будь-якій точці шкали не перевищує значень: ±0,05; ±0,1; ±0,2 і далі. За класом точності приладу мож­на визначити його допустимі похибки.

Для приладу  абсолютна похибка

АП =

де АП— допустима похибка за клас точності приладу;

К — клас точності приладу;

N — значення, що дорівнює верхній межі показання приладу.

У даний час для вимірювання різних параметрів випус­кають прилади і засоби автоматизації, які являють собою сукупність уніфікованих блоків, приладів для отримання, обробки і використання інформації, що мають єдині пара­метри вхідних і вихідних сигналів, нормалізовані габаритні і приєднувальні розміри, економічно доцільну точність і надійність.

Лекця 2 Прилади і методи вимірювання температури.

1. Будова, принцип дії термометрів рідинних скляних. Монтаж термометрів на обладнанні.

2. Типи, будова,  принцип дії манометричного термометра. Особливості встановлення, перевірки.

3. Призначення, будова термоелектричних перетворювачів температури (термопари). Особливості з¢єднання термопари з вторинним  приладом.

4. Конструкція,  принцип роботи термометра опору. Схема з¢єднання з мікроамперметром.

1. Такі термометри широко ви­користовують завдяки простоті відрахунку температури, широкому температурному інтервалу (від 190 до 1000 °С) і достатній точності вимірювання. Ціна найменшої поділки шкали термометра 0,01 °. Термометри з ціною поділки до 600 °С виготовляють із звичайного, понад 600 °С — з плав­леного кварцевого скла.

Термометричною рідиною е ртуть, толуол, етиловий спирт, пентан. Краща рідина — ртуть, яка не змочує скло, а тому показання термометра будуть найточніші. Шкали ртутних термометрів градуюють з ціною поділки від —35 °С до 500 °С. Такий широкий діапазон обумовлений температу­рами тужавіння і кипіння ртуті. Для того, щоб ртуть(не кипіла, над її меніском створюють підвищений тиск інерт­ного газу і тоді верхня межа шкали піднімається з 350 °С до 800 °С. Для вимірювання низьких температур використо­вують спиртові термометри.