В 90-х роках у Бразилії велику частку спирту з цукрової тростини додавали до бензину. В Австрії вже декілька років на автозаправних станціях продають так званий біодизель для дизельних двигунів. У Франції розвинулася агроперегінна галузь. Пальне на основі ріпакової олії під назвою диефір (diester) продають у суміші з дизельним пальним із вмістом 5, 20 і 50%. Цікаві дослідження метилефірів ріпакової олії відбуваються в Італії, Англії, Німеччині, Чехії та багатьох інших країнах. Там цей напрям енергетичної політики підтримує держава.
Проте вартість виробництва рідкого біопального майже така сама, як і ціни на пальне з нафти. Продаж біопального відбирає в держави явні "доходи" з величезної, часто вдвічі вищої вартості пального, податків. Пишемо "доходи" в лапках, бо такі важливі цінності для людей, як чисте повітря, послаблення стратегічної залежності від нафтових картелів і насправді переважають невигідність виробництва.
6.4.2. ЕНЕРГЕТИЧНІПЛАНТАЦІЇ
Ще не можна точно оцінити потенціал енергетичних плантацій в Україні, настільки він залежить від стратегічних рішень уряду, а також від рівня поінформованості суспільства. Хвойні ліси протягом року "виробляють" близько 4,5 тонн сухого залишку (с. з.) на гектар, енергетичні плантації спеціальних видів верби (урожайні польські або данські види) чи тополі —12-18 тонн/га щорічно.
У Німеччині й Данії закладають великі плантації китайської тростини, яка через кілька років після посадки дає 30-40 тонн с. з./га, тобто стільки, скільки найкращі плантації під тропічним сонцем. Іншою перевагою цієї тростини є величезні обсяги листя, яке опадає восени й удобрює ґрунт,тож не потрібно застосовувати енергоємні мінеральні добрива. Важливо визначити, в яких регіонах Польщі є відповідний для цієї рослини мікроклімат.
У лютому 2005 року з'ясувалося, що розпорядження "влади" (одне підписав прем'єр-міністром, інше — міністром сільського господарства), є намаганням "забити цвях у труну" плантацій у Польщі. Перший документ вилучає енергетичні плантації з доплат, належних селянам з £С (Розпорядження Ради міністрів від 15.02.2005, урядовий вісник (Ур. В.) 31, поз. 320), а в другому (Розпорядження Мінсільгоспу від 23.02.2005, Ур. В. 36, поз. 326) визначено, що до енергетичних плантацій зараховують тільки вербу і троянду без шипів...(sic!). Ці два "розпорядження" настільки немудрі й шкідливі, що навіть складно уявити, хто б за це міг пропонувати (і кому?) "матеріальну винагороду", тобто хабарі. Вони свідчать про патологічну некомпетентність "порадників" та службовців.
Надія на розвиток галузі з'явилася серед фахівців відновлюваної енергетики завдяки намаганням організувати юридичну допомогу для сектору рідких видів палива. На жаль, уже декілька років ми пасивно спостерігаємо боротьбу навколо закону про біопаливо. Змагаються дві групи впливу: група новітніх багатіїв, власників землі — неопоміщиків і "керманичів сільського господарства", з монополістами імпорту викопних видів палива. Добро виробника (селянина) і споживача енергії втоптане і втоплене у потоці медіальної брехні. Детальніше про це див. (Dakowski, 2004 а і b).
Біогаз успішно використовують у сільських місцевостях, — але в Китаї. Цього успіху досягнуто, незважаючи (а може, парадокс, — завдяки) на централізовано керовану економіку. В Китаї діє вже понад три мільйони станцій біогазу.
Згідно з даними Європейського центру відновлюваної енергетики (IBMER) (takomiec, 2002), у 2001 році аж 94% відновлюваної енергії (у вигляді тепла) в Польщі надходило з котелень, призначених для роботи на деревині й соломі. І майже вся решта (близько 5%) — з теплоелектростанцій, що спалювали відновлювані промислові відходи. Інші перспективні джерела відновлюваної енергії (геотермальні води, вітер, малі гідроелектростанції, сонячні колектори) все ще відіграють маргінальну роль. Чому? Спробуємо відповісти на це запитання.
УСПІШНЕВПРОВАДЖЕННЯІКОРИСТУВАННЯКОТЛАМИ ДЛЯСПАЛЮВАННЯБІОМАСИ
У цьому розділі розкрито причини (і наслідки) великого (і неочікуваного) успіху котлів для біомаси, розглянуто технології, які уможливили цей успіх, підказано способи поширення їх на інші форми енергії (Dakowski, Wysokiriski, 2003).
У 2003 році енергетичний комітет Головної технічної організації заслухав доповідь "Стан польського теплопостачання", яку виголосив керівник Господарської палати "Польське теплопостачання". Після виступу, переповненого "досягненнями й показниками", один із експертів запитав, коли і як передбачає Палата зменшити оплату за тепло принаймні, наприклад, на 25%, адже велика частина населення міст не має змоги оплачувати занадто дороге тепло. Питання викликало неприязну збентежену відповідь щодо способів примусити клієнтів платити за "спожите тепло". Зауваження із залу, що велика частина містечок і передмість відмовилася ВіД "центрального" теплопостачання на користь тепла, дешевшогонена 25%, але
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.