Споживання енергії в сільському господарстві, страница 2

Таблиця   Енергетичний потенціал біомаси у перерахунку на млн т  у. п.  вугілля

Це середні оцінки потенціалу, визначені різними дослідними колективами (Dakowski, 1994a). Домінування консервативних поглядів владних кіл на ці справи сприймають мовчки. Зміна "векторів мислення" влади можуть значнозбільшитиці показники. Сміливіше й точніше цю думку чи надію передає визначення "подолати ігнорування чергових вершителів долі".

Щодо соломи, то враховано (на прикладі Данії й Німеччини) тільки ту її частину, яку не використовують у сільському господарстві для тваринництва. А окрім того, є ще відходи з ріпаку, гороховиння, квасолиння, картоплиння тощо. Прикро, але солому все ще спалюють (дим!) на полях України або гноять у стодолах, і в атмосферу роками виділяється метан. Це явище поглиблює парнико­вий ефект. А яким би корисним став метан,  отриманий і зібраний на біогазових станціях!

Треба нагадати: щороку утворюються величезні обсяги біомаси, а її спалювання спричинює прирістдвоокисувуглецюв атмосферу, що дорівнює нулю (!). Усе це стосується як соломи, так і деревини з енергетичних плантацій. У зв'язку з мінімальним вмістом сірки (0,03-0,11% у сухому залишку), спалювання відновлюваної біомаси не дає жодного приросту викидів S0₂ в атмосферу, тобто не спричиняє таких небезпечних (як під час спалювання вугілля) кислотних дощів. І нетто-показники викидів також дорівнюють нулю.

Деякі дослідники (наприклад, Sala, 1993) вважають, що у 2010 році можна буде отримати вже 42 Мт у. п. із відновлюваних джерел енергії.

За кілька останніх років у світі швидко зросла частка рослинного пального для автомобілів. Цьому сприяли такі чинники:

•  бажання отримати стратегічну незалежність від імпортних джерел енергії і під­вищити енергетичну безпеку;

•  бажання зміцнити власне сільське господарство, причому — не за рахунок деморалізуючих дотацій, а шляхом створення нових видів продукції;

•  розрахунки фахівців (і те, що влада зважила на них), які засвідчують набагато меншу вартість інвестиції в нове робоче місце в сільському господарстві і пере­робній промисловості, ніж у разі інвестицій на одне робоче місце під час так званої "реструктуризації" промисловості;

•  зменшення викидів С0₂ завдяки використанню відновлюваної енергії, а це озна­чає уникнення податку на енергію викопних енергоносіїв, який запроваджує ЄС;

•  велика користь для довкілля (відсутність викидів не тільки С0₂, й S0₂, а й бага­тьох інших шкідливих субстанцій).

Вартість виробництва біодизелю з ріпакової олії вже зараз може бути у Польщі нижчою від ціни дизельного пального. Масове виробництво ще більше знизило б цю вартість. Проте ціна дизельного пального — це 2/3 державних податків. І на цьому Фоні парадоксом виглядає блокування широкого виробництва ріпакового пального. Прямі прибутки, які можуть надходити до державного бюджету завдяки створенню

нових робочих місць у сільському господарстві (особливо на забруднених терц_ торіях, де виробництво споживчих товарів може бути небезпечним для здоров'я) поки що перекладаються на витрату валюти для придбання нафти.

А у світовому масштабі відбувається лавинне зростання виробництва біолаль-ного. У чому причина такого явища?

Зростання виробництва сільськогосподарської продукції в цивілізованому світі призвело до її значних надлишків. Отже, по-перше, селяни в ЄС отримують гроші за... необробляння поля. По-друге, забруднення великих площ ґрунтів, унаслідок недалекоглядної й варварської промислової політики, унеможливило вирощування на них продуктів харчування. Однак там можна вирощувати промислові рослини, По-третє, багато країн прагнуть зменшити залежність від чужої нафти й газу. Ви­робництво біопального потребує незначних інвестиційних коштів і великих витрат ручної праці. Це дає змогу зменшити напругу в суспільстві, спричинену безробіттям або його загрозою.