Вершини кутів повороту траси закріплюють кілками і позначають так: кут№1…пікет №8+60 і т.д.
Кутами повороту траси вважають кути відхилення траси від попереднього напрямку.
У переважній більшості на трасі вимірюють теодолітом повним заходом праві горизонтальні кути ß1 та ß2 як у теодолітних ходах, а кути повороту траси обчислюють за формулами:
правий кут φ1=180˚-β1; лівий кут φ2=β2-180˚
При вимірюванні кутів на трасі визначають по бусолі прямі і зворотні азимути або румби ліній траси.
Для плавного рівномірного заокруглення траси при її поворотах вписують кругові криві –дуги кругів.
Точки торкання ламаних ліній з кривою позначають так: ПК- початок кривої, СК- середина кривої, КК-кінець кривої. Вказані три точки називають головними точками кривої. На трасі ці точки закріплюють кілками зі сторожками і обкопкою.
У зв´язку з тим, що вимірювання довжини траси виконують по прямих елементах ламаної лінії, а вписана у кут повороту крива, коротша за ламану, то різниця шляху між ламаною і кривою називається доміром і враховується.
Врахування доміра при розмітці пікетажа складається з того, що після вимірювання кута поворота і визначення елементів кривої мірна стрічка повинна бути переміщена вперед по ходу траси на величину доміру.
Одночасно з розміткою пікетажа вздовж траси у характерних місцях рельєфа розмічують поперечники у переважній більшості перпендикулярно до напрямку лінії траси. На поперечниках у точках перегинання схилів забивають кілки, обкопуючи їх у відповідності з вимогами, роблять надписи, наприклад, пікет 2+ліво або пікет 6 право+15.
Отже, при розмітці пікетажа на трасі позначають слідуючи точки: кути повороту, пікети, плюсові точки, головні точки кривої (ПК, СК, КК) і точки на поперечниках.
Через визначені проміжки трасу закріплюють постійними або тимчасовими реперами у залежності від вимог по виконанню робіт.
Розміткою кривої у головних точках називається робота по визначенню і закріпленню на місцевості (на трасі) головних точок кривої. Ця робота виконується при кожній вершині кута повороту у процесі розмітки пікетажа відразу після визначення кута повороту φ.
Радіус кривої R вибирають з нормативної технічної документації. ПО двом величинам: куту повороту φ і радіусу кривої R визначають тангенс Т і криву К, домір Д і бісектрису Б.
Т = Rtg(φ/2); К = (πRφ)/180˚; Д=2Т-К; Б=R[sec(φ/2)-1]
Елементи кривої Т, К, Д і Б визначають безпосередньо у полі по виміряному куту поворота траси і заданому радіусу кривої , користуючись спеціальними таблицями для розмітки кривої . Існує багато таких таблиць, але найбільш зручними є таблиці Ганьшина, Хренова і Важевського.
Нівелювання траси, як і будь-які інші геодезичні зйомки, закінчується графічним оформленням результатів математичної обробки, тобто складанням профілю.
Профіль траси складають за даними журналу нівелювання і даних пікетажного журналу. Для більшої виразності вертикальний масштаб приймають у 5-10 разів крупнішим, ніж горизонтальний. Різні дані профілю траси вписують у окремі графи, які у сукупності називаються профільною сіткою. Профільні сітки для різних споруд мають різний зміст, тобто різну інформацію.
Побудову профілю починають з заповнення графи «віддалі», куди записують положення пікетів і плюсових точок шляхом проведення ординат і підписують віддалі між суміжними точками. Віддалі у 100 метрів (пікети) не підписують.
Потім з журналу розрахунків нівелювання виписують заокруглені до 0,01 м позначки поверхні землі на пікетах і плюсових точках, так звані «чорні позначки».
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.